Що таке міжнародні системи оцінки запасів корисних копалин та чому вони потрібні Україні?

Дискусії про реформування сфери надрокористування в Україні вже давно носять доволі спорадичний характер, в результаті чого суспільство залишається без чітких відповідей на запитання з приводу головних принципів модернізації галузі та підвищення конкурентоздатності української сировини на світовому ринку.

Безперечно, що питання прозорості проведення аукціонів з продажу спецдозволів  та забезпечення енергонезалежності держави є надважливими та такими, які потребують щонайшвидшого вирішення. Але існують проблеми фундаментального характеру, що гальмують дослідження українських надр та роблять видобуток корисних копалин в нашій країні надзвичайно ризикованою справою.

Однією з цих проблем є невідповідність вітчизняних стандартів та методології оцінки запасів до загальноприйнятих світових практик, що значною мірою ускладнює процес залучення іноземних інвестицій та  актуальних науково-технічних досягнень. Проекти з розвідки та побудови гірничо-збагачувальних комплексів входять до категорії довгострокових капіталовкладень, а це, відповідно, зобов’язує зацікавлені сторони бути максимально відповідальними, прозорими та точними в своїх розрахунках. Актуальну українську систему оцінки не можна назвати геть непридатною, але вона була розроблена за зовсім інших умов ведення господарської діяльності, залучення коштів на проекти, юридичної відповідальності суб’єктів надрокористування і, що важливо, в часи панування відмінних стратегій взаємодії з навколишнім середовищем.

Останній пункт включає в себе також особливий тип соціальної відповідальності гірничодобувного комплексу, який став притаманним для нього після падіння економіки директивного типу. Якщо спростити, то корінь проблеми лежить в тому, що радянська модель оцінки, яка залишилася нам в спадок, спрямована для секторального аналізу економічної доцільності розробки певних родовищ, ще й з використанням застарілих технологічних методів. Сучасні надрокористувачі живуть в умовах потужної конкуренції на ринку, а генерація доданої вартості компанії більшою мірою залежить від сучасного технічного озброєння та кмітливого ставлення до навколишнього середовища та інших стейкхолдерів. Виклики, які зараз стоять перед державою в справі розвитку галузі, повинні стати рушійною силою для модернізації – стратегічного оновлення не тільки нормативно-технічної бази, а й бачення майбутнього. Для чого та як ми будемо вести розробку корисних копалин у нас в країні, хто зможе найкращим чином відкрити українські надра для майбутніх поколінь?

Група традиційних методик, що використовуються в класифікації ДКЗ України, засновані на ступені геологічної вивченості запасів та рівні їх промислового значення. При цьому, основним аспектом є ступінь їх геологічної вивченості. У міжнародних підходах важливим аспектом є інвестиційна прозорість і економічне обґрунтування ефективності експлуатації родовища. Відмінності між підходами виконання ГЕО (геолого-економічна оцінка) складаються також в тому, що міжнародні методи оцінки родовищ значною мірою використовуються в роботі з комп’ютерними моделями покладів корисних копалин.

Яскравими прикладами успішного рішення в цьому напрямку є імплементація стандартів оцінки корисних копалин в країнах із найрозвинутішим в світі гірничодобувним комплексом. Такими є JORC (Австралія) та NI-43-101 (Канада). Принципи, за якими вони сформовані, можуть слугувати орієнтиром для нас, дорожньою картою першочергових кроків на неоднозначному шляху реформ.

В міжнародній практиці основним документом, який дозволяє оцінити стан мінерально-сировинної бази гірничого підприємства є звіт про мінеральні ресурси та запаси, який складається з метою отримання підприємством банківських кредитів та виходу на IPO (Initial Public Offering). В більшості випадків ці звіти формуються на основі того, чи іншого національного кодексу, який відповідає шаблону CRIRSCO.

Міжнародний комітет CRIRSCO (Combined Reserves International Reporting Standarts Committee) був сформований в 1994 році з метою розробки уніфікованого підходу до публічної звітності. Шаблон CRIRSCO засновується на трьох головних принципах: прозорості, валідності та компетентності. Принцип прозорості передбачає в звіті надання достатньої кількості ясної однозначної інформації. Принцип валідності орієнтований на потенційних інвесторів, та передбачає, що в звітності міститься достатня кількість інформації для того, щоб інвестори змогли коментувати обґрунтовані судження про стан геологорозвідувальних робіт та приймати відповідні рішення. Згідно принципу компетентності, складання звітності мають проводити особи з відповідним рівнем кваліфікації та досвіду, за якими потім і закріплена відповідальність за результати цієї роботи.

 

Класифікація запасів за JORC

 

Так, наприклад канадський нормативний документ National Instrument 43-101 був виданий Канадським керуючим цінними паперами в 2001 році та протягом кількох наступних років переживав декілька перевидань. Цей документ чимось схожий на наші ТЕО (техніко-економічні обґрунтування), але ключовою різницею є те, що цільовою аудиторією є не держава, а в першу чергу інвестор. Згідно NI 43-101 оцінка запасів родовища складається з суми запасів «доказаних» або «вирогідних», які в свою чергу поділяються на вирогідні, виявлені, оцінені та доказані. Необхідно відразу звернути увагу читача, що об’єктом звіту є «ресурси», на відміну від наших «запасів».

 

Приблизна відповідність актуальних українських категорій запасів до канадських та австралійських

 

Також цікавим фактом, який потребує нашої уваги та в корені змінює сам підхід до геологорозвідувальних робіт є побудова моделі. В Канаді вона з’являється на останньому етапі ГРР, у нас вона є фактично відправним пунктом для подальших геолого-економічних оцінок. Формалізація стадійності ГРР у вітчизняній методології спрямована на оптимізацію самого процесу та припинення робіт на малоперспективних ділянках. Канадський же досвід демонструє, що більшість юніорських компаній починають детальну розвідку відразу ж після отримання гарних результатів з лабораторії, тобто після буріння. Аналогічна ситуація прослідковується і в JORC.

З австралійського досвіду можна запозичити практику готового шаблонування для подачі звіту та універсального глосарія, який фактично і регулює на законодавчому рівні всі техніко-економічні взаємодії між надрокористувачами та органами адміністрування.

На заключення хочеться додати, що імплементація таких актів може тривати в Україні роками, адже вона потребує відповідного рівня технічного забезпечення, кваліфікації та консенсусу між державою та бізнесом. Але Національна Асоціація Добувної промисловсті всіляко підтримує імплементацію аналогічного документу на базі найкращих практик.

Георгій Попов

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

Позиція НАДПУ до законопроекту 3576 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за незаконне видобування корисних копалин»

Національна асоціація добувної промисловості України продовжує брати активну участь у процесі розробки, прийняття та впровадження нормативно-правових актів, що стосуються питань

Читати далі