Чому публічні торги не можуть вирішити проблему незаконного видобутку бурштину?

Нещодавно ми робили аналітику проведених в 2020 році електронних аукціонів, де особливе місце займають бурштинові ділянки. І справді, з кожним роком кількість проданих прозорим шляхом ділянок зростає, збільшуються надходження в державний бюджет України. Так минулого року були продані 7 ділянок на загальну суму в 64 млн гривень, що є прекрасним результатом на фоні катастрофи останніх років.  Проте чи можна говорити про перемогу «сил світла»? Давайте розбиратися.

Проблема видобутку бурштину комплексна. Вона торкається багатьох аспектів соціально-економічного, освітнього, культурного й політичного життя країни, а також низки важливих питань природознавчих наук – геології, геоморфології, палеогеографії і біології, у тому числі екології регіону. Тому вона потребує комплексного вирішення на державному рівні.

Натепер екологічна ситуація в місцях нелегальних розкопок стала розглядатися як катастрофічна з важкими наслідками в майбутньому, що викликало резонне розуміння й широкий відгук в Україні та суміжних державах Балтійсько-Дніпровської бурштиноносної провінції: Білорусі, Польщі, Калінінградській області РФ, Литві, Латвії та ряді інших європейських країн.

Україна з перших років проголошення незалежності почала розробляти місцеві родовища бурштину і відразу ж  зіштовхнулася з тими самими проблемами, що і бурштинова промисловість Росії, Польщі. Сюди  можна віднести відсутність захисту природних ресурсів від розграбування й знищення, розкрадання на всіх стадіях пошуково-розвідувальних робіт, нелегальний видобуток і оборот бурштину, несанкціонований державою промисел «старателів» (копачів).

Загальний стан справ

Україна посідає друге місце в світі за покладами бурштину, який до того ж вирізняється найвищим у світі відсотком бурштину ювелірної якості. Загалом глобальний ринок бурштину-сирцю оцінюється Міжнародною асоціацією бурштину (International Amber Association, IAA) у 1,2 млрд євро, а його щорічний видобуток коливається від 500 до 800 тонн. Майже 80% цього обсягу видобувається в Україні і країнах Балтії, з них 30-40% припадає на нашу країну (річні показники коливаються залежно від кон’юнктури ринку, при цьому майже весь камінь видобувається нелегально). Також ведеться видобуток у Середземномор’ї, Румунії, Азії (М’янма), Америці (США, Канада, Мексика) і Австралії.

Офіційно українські підприємства щорічно видобувають усього близько 4 тонн, що становить приблизно 5% від реального обсягу видобування бурштину в Україні. Внаслідок цього державному бюджету щорічно спричиняється збиток на сотні мільйонів гривень. Як зазначає  Р. Ф. Черниш, співвідношення ювелірного та технічного бурштину в Україні становить 24 і 76% відповідно, тоді як у Польщі та Росії частка великих шматкових фракцій ювелірної якості не перевищує 10-15% видобутку.

Також слід зазначити, що невелика глибина залягання (лише 2-7 м) зумовлює те, що український бурштин-сирець на 20-40% дешевший, ніж в інших країнах. Загалом, проблема неконтрольованого видобутку та обороту бурштину в Україні виникла ще наприкінці 1980-х , і з кожним роком вона набуває дедалі деструктивнішого характеру, що ускладнює її остаточне вирішення.


Екологічні наслідки незаконного видобутку

Це пояснюється тим, що якщо в 90-х роках минулого століття обладнання нелегального старателя для видобутку бурштину складалося з лопати, лотка, сита й ручного бура, то зараз незаконні «чорні» старателі озброїлися сучасною важкою технікою – гідромотопомпами, драгами, екскаваторами та іншими гірничопрохідницькими засобами, що призвело до збільшень масштабів руйнування й перетворення Полісся на зону екологічного лиха. Результатом незаконного видобутку бурштину є:

  • негативні наслідки в екологічній сфері (заподіюється непоправна шкода лісам, знищується родючий шар ґрунту, порушується цілісність геологічних пластів тощо)
  • загрози економічній безпеці (недоотримання коштів у вигляді відповідних податків, зборів та платежів до державного та місцевого бюджетів від здійснення господарської діяльності щодо видобутку та реалізації бурштину, його експорту за кордон України, користування надрами тощо).
  • зростання соціальної напруги та криміногенної обстановки. До того ж ці негативні явища набули такого обсягу, що стали загальнодержавною проблемою.

Крім того, видобування бурштину є важким і небезпечним ремеслом для старателів. Зважаючи на те, що більшість молоді в районах видобутку коштовного каменю працює на таких промислах, то це взагалі є небезпечним для демографічної ситуації.

Один з епізодів кримінальних зіткнень за контроль над незаконним видобутком на Рівненщині.

З огляду на вищезазначені ризики, причинами незаконного видобутку, скуповування, зберігання, переробки й реалізації бурштину є:

  • неглибоке залягання продуктивних пластів бурштину;
  • безробіття й тяжке становище населення, геоекологічне невігластво влади і місцевих жителів, у тому числі підростаючого покоління;
  • відсутність або недієвість законів про охорону надр і нормативно-правового забезпечення трудової діяльності у сфері видобутку, виробництва й використання бурштину;
  • неефективна протидія незаконному видобутку та обороту бурштину в Україні з боку парламенту, Кабінету Міністрів, посадових осіб обласних, районних і сільських адміністрацій.

Юридичні аспекти регулювання видобутку

Якщо говорити про нормативно-правове регулювання видобутку бурштину, то держава намагалася втримати бурштинові запаси від розкрадання неодноразово. Ще у 1992 р. президент України видав розпорядження «Про охорону і використання Клесівського родовища бурштину у Рівненській області», яким зобов’язав Уряд вжити заходів з організації належної охорони і видобутку бурштину виключно державними підприємствами. Розпорядження чинне дотепер, але державну монополію на видобуток бурштину було скасовано 18 жовтня 2005 р. змінами до Закону «Про підприємництво». А вже в 1994 році постановою Кабінету Міністрів України від № 827 ( з подальшою редакцією Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1370) бурштин віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, що спричинило подальшу необхідність його правового регулювання.

В 2010 році Верховна Рада України попередньо ухвалила проект Закону України «Про бурштин», що містив положення про спеціальні дозволи на користування бурштиноносними надрами на родовищах непромислового значення, які мали видаватися обласними радами без проведення конкурсу. На нашу думку, це положення було досить суперечливим, тому що в українських реаліях відсутність конкурсу призвела б до монополії певних ділків та регіональних кримінальних кланів і розвитку корупційного складника. Закон був ветований президентом, і лише в грудні 2019 року українське суспільство отримало  більш- менш зрозумілий нормативно-правовий акт. Законопроект №2240 встановлював кримінальну відповідальність за незаконний видобуток та вводить єдиний дозвіл на розвідку. Також встановлювалася кримінальна відповідальність за незаконний видобуток, збут, придбання, передачу, переписання, переробку корисних копалин, законність яких не підтверджується відповідними документами. Кримінальна відповідальність передбачена і за ухилення від рекультивації земель. Верховна Рада також прийняла за основу урядовий законопроект №2241 з поправками до Податкового кодексу про зниження ставки рентної плати на видобуток бурштину з 25% до 10%. Законопроєкт підтримали 266 народних депутата.

Як можна остаточно переломити ситуацію?

На нашу думку, для вирішення питання незаконного видобутку бурштину, окрім вже вжитих заходів, слід розробити стратегію, яка буде включати:

  • повне припинення в зоні лиха недержавного видобутку бурштину;
  • впровадження суворих покарань у разі порушення закону, аж до примусової конфіскації мотопомп, майна, великих штрафів і кримінального переслідування;
  • проведення рекультивації всіх порушених земель;
  • забезпечення фінансування геолого-пошукових, розвідницьких і науково-дослідних робіт з бурштину силами Держгеонадр та Інституту геологічних наук НАНУ;
  • вирішення проблеми зайнятості населення в зоні екологічного лиха, що передбачає розвиток інфраструктури місцевих громад;

Саме ці кроки зможуть повною мірою розкрити потенціал реформ для бурштинової промисловості. Проведення прозорих електронних аукціонів та посилення кримінальної відповідальності за незаконний видобуток в іншому разі не зможуть детінізувати ринок та побудувати прозоре середовище для видобутку.

Георгій Попов, аналітик Асоціації

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

Викрадені надра: скільки ресурсів втратила Україна від російської агресії

Сьогодні, говорячи про мінерально-сировинну базу нашої держави, про плани її нарощення, майбутні інвестиції, збільшення об’ємів видобутку стратегічних і критичних корисних

Читати далі