Місія (не)здійснена: чи знайдуть українці родовища «синього» водню?

Науковці Інституту геологічних наук НАН України запатентували інноваційну технологію пошуку водню

Автор: Ксенія Оринчак, виконавчий директор Національної асоціації добувної промисловості України

Воднева революція охоплює світ. Уже мало хто сумнівається, що це є енергетичне майбутнє людства. Який водень переможе – «синій» чи «зелений» – не так важливо. Головне – це нульові (або значно зменшені) екологічні забруднення, дешевизна, майже невичерпні запаси…

Водень давно використовують у промисловості, віднедавна – на ньому вже їздять машини і навіть потяги. Далі він має прийти, що називається, в кожну хату – замінити традиційні енергоносії. Японія, Австралія, США, країни Європи мають стратегічні програми і деталізовані багаторічні плани впровадження водневих технологій. А що Україна?

У широкому сенсі водень у нас поки що використовують тільки на промислових об’єктах, до вжитку у побуті (енергетичному) ще далеко. Наблизити цей час намагаються вчені Інституту геологічних наук НАН України, який віднедавна є членом Національної асоціації добувної промисловості України.

 

Професор Ігор Багрій та виконавча директорка НАДПУ Ксенія Оринчак

 

Професор Ігор Багрій – геолог із понад 50-річним досвідом, проводить екскурсію науковим центром Інституту і запевняє мене: його команда стоїть на порозі неймовірних відкриттів про «синій» водень – природній, який іде з-під землі:

«У світі ще не має жодного водневого родовища, жодного такого прецеденту, щоб знайшли цілеспрямовано водень. Ми в цьому плані можемо стати першими», – каже Ігор Багрій.

Ця заява здається парадоксальною, і ось чому. Ігор Багрій – автор 20-ти монографій по пошуку корисних копалин, заступник директора Інституту  геологічних наук НАН України і керівник його ж Науково-координаційного центру новітніх технологій. Науковець не може не знати, що водню у чистому вигляді в природі не існує, він тільки в сполуках. У такому випадку – як можна об’єктивно сподіватись знайти родовище цього газу? Наукова фантастика?

З точки зори загальноприйнятих сьогодні знань – так. Але з іншого боку, існує кілька альтернативних теорій будови землі, автори яких доводять, що водень у чистому вигляді під землею існує і виходить назовні! Автори теорії доводять, що у наш час відбувається так звана «велика воднева дегазація планети», і що його (водень) не обов’язково виробляти, як робиться це зараз. Водень можна відбирати свердловинами – треба тільки знайти, де. Саме цього прагне команда Багрія?

«Це було б добре! Але наразі ми більш реалістично налаштовані на пошуки все ж таки покладів природного газу із максимально великою концентрацією водню у ньому, а не чистих водневих родовищ», – пояснює учений.

 

В Україні справді існують газові свердловини із вмістом водню у 11, 17 і навіть 24 відсотки! Про це добре відомі вузькому колу спеціалістів, адже це офіційні статистичні дані державної геохімічної лабораторії у Полтаві. Тож перспективи є! Тим більше, якщо шукати за допомогою новітніх технологій, які розробили у Інституті.

 

Науковець проводить екскурсію Інститутом

 

Науковець проводить екскурсію і розповідає, у чому полягає їх інноваційна технологія пошуку водню. Її розробили і, що окремо підкреслює винахідник, офіційно запатентували у ході майже двадцятирічних пошукових робіт на суходолі і у морі. Коефіцієнт успішності дорівнює 90%!

Комплекс дозволяє без великих початкових фінансових вкладень за складом вуглеводневих газів та комплексом спеціальних критеріальних ознак визначити потенційні перспективні зони для подальшого довивчення та розвідувального буріння.

«Наш центр розробив, протестував і запровадив інноваційний метод пошуку вуглеводнів на молекулярному рівні – площову геохімічну зйомку, як основу прямопошукової технології, що пройшла апробацію на 180 традиційних та нетрадиційних нафтогазоносних структурах, 30 з яких – у морській акваторії, – із гордістю розповідає Ігор Багрій».

Його методологія заснована на застосуванні комплексу приповерхневих структурно-термо-гідролого-геохімічних методів досліджень (СТАГГД). Виконання польових, лабораторно-аналітичних, геоінформаційних робіт з пошуків корисних копалин забезпечується спеціальним апаратурним комплексом, який (як і СТАГГД загалом) захищений державними патентами України на реєстрацію авторських прав.

Спочатку, розповідає професор, увагу вони концентрували на традиційних вуглеводнях – замовників пошукових робіт цікавили нафта та газ. Але згодом дослідникам стало зрозуміло, що створена ними технологія СТАГГД дозволяє виявити локальні ділянки аномалій водневої дегазації – і це відкриває принципово нові можливості картування перспективних ділянок для постановки детальних пошукових досліджень на промисловий видобуток саме водню!

“До сьогодні шукали лише нафту і газ, але зрозуміли, що синій водень – це те що є в природі – стає світовим трендом, і прийняли рішення переключитися на нього, – розповідає Багрій. – Площинні газохімічні зйомки, проведені нами в рамках нашої нової технології на 170-ти ділянках суходолу і моря, дозволили закартувати наявність ділянок з аномальними водневими концентраціями, що в сотні і більше разів перевищують фонові значення. Такі ділянки, закартовані за ураганними концентраціями, становлять безсумнівний пошуковий інтерес як феномени енергетичних джерел.”

У лабораторії Науково-координаційного центру новітніх технологій Інституту геологічних наук він показує нам невеликі балони з природнім газом, який відібрали на діючих свердловинах двох приватних компаній і спеціально доставили сюди для досліджень на вміст водню. Далі газ із балонів відбирають у спеціальні колби – віали, і закачують їх шприцом у хроматограф. Після аналізу дані про вміст водню та інших елементів виводяться на монітор комп’ютера. Стає зрозуміло: треба шукати далі.

“На перших 10 свердловинах ми знайшли майже промислову концентрацію водню.  Так, невелику, тільки 0.1 відсотка. Але і цього може бути достатнім. Адже, наприклад, для гелію промисловим вважається показник іще менший – всього 0,01. Втім зараз наша мета – знайти свердловину із концентрацією водню принаймні у 1 відсоток, далі – більше. Ми віримо, що знайдемо, адже бачимо старі приклади, те ж Андріяшівське газове родовище, де водню майже 24 відсотки”, – пояснює Ігор Багрій.

Наскільки це перспективно добре розуміють у всьому світі. Росіяни, приголомшує науковець зізнанням, навіть намагалися купити їх прямопошукову технологію! Але, звісно, про таке не може бути і мови.

Наразі геологи Інституту шукають водень фактично за власні гроші, а також завдяки допомозі зацікавлених у цьому приватних компаній-лідерів газодобувної галузі. «Що потрібно від держави», – питаю Ігоря Дмитровича.

 

“Водень у світовому тренді, це ж очевидно! Але в Україні він… у непотрібному тренді. Тому що нами фактично ніхто не займається… Державна інвестиційна комісія, куди ми подали проект на пошуки водню, нас не підтримала. Сказали: «вас не визнають в світі». А мені і не потрібно, щоб мене визнали в світі! Мені потрібно, як геологу, знайти продукт! Тому що аналогічну проблему вирішують зараз і американські, і російські, і європейські, та й всі передові світові дослідники. Вкладають дуже багато грошей. Ну а ми… на чистому ентузіазмі”, – ділиться наболілим науковець.

Це боляче чути. І я сподіваюсь, що держава все ж зверне увагу на винахідників. І в однчас радію – принаймні тому, що великому бізнесу не потрібно пояснювати ваги і перспектив досліджень, що ведуться у Інституті геологічних наук. На підтвердження – коли нам вже було час завершувати екскурсію, в лабораторію привозять ще кілька балонів із газом для досліджень на вміст водню. «Аби його було там якомога більше!» – бажає наостанок винахідникам. Успіхів у пошуку родовища чистої енергії!

 

 

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи