“Національна Економічна стратегія 2030” і видобувна промисловість

Яка роль відводиться видобувній галузі у програмі НЕС-2030? Стратегічні напрямки розвитку галузі. Основні цілі та шляхи їх досягнення. Що відрізняє ініціативи НЕС-2030 щодо видобутку корисних копалин від інших стратегічних програм і що вони мають змінити?

 

Загальнодержавне відновлення регіонального геологічного вивчення масштабу 1:200 000, створення державних R&D центрів, введення поняття “Інтегрований об’єкт надрокористування”… Все це і навіть більше для розвитку видобувної галузі пропонує Національна економічна стратегія 2030, яку нещодавно анонсував уряд України, пропозиції якої згодом мають лягти в основу проекту рішення Уряду щодо формування вітчизняної економічної політики на найближчі 10 років.

Джерело: nes2030.org.ua

 

Акцент на корисних копалинах 

“Мінеральні ресурси України – фундамент доданої вартості для економіки України” – такий основний меседж НЕС-2030 у секції про видобувну галузь. Принаймні, так має бути.

А поки, що за аналітичними даними 2019 року українська видобувна промисловість характеризується низькою продуктивністю праці і відповідно низькими показниками ВВП на душу населення. При цьому спостерігається значна залежність вітчизняної економіки від галузі. Адже, вона забезпечує переробну промисловість сировиною, є одночасно споживачем і постачальником енергоресурсів, продукція добувного сектору складає левову частку транспортних перевезень, а наявність в Україні значних покладів широкого переліку корисних копалин здатні привабити в державу міжнародні інвестиції. Тож, відповідно будь-які негативні коливання у добувній промисловості, а надто її стагнація, мають відчутний вплив зі знаком «-» на загальну економічну ситуацію у державі.

 

Що гальмує добувну промисловість України?

Основними бар’єрами стабільного розвитку галузі розробники НЕС-2030 називають:

– зарегульованість та непрозорість доступу до надр – складний процес отримання спеціального дозволу на користування надрами, отримання супутніх дозвільних документів та оформлення прав на користування земельною ділянкою;

– низькі темпи нарощування мінерально-сировинної бази України;

– слабкий розвиток інновацій у галузі та майже повна відсутність наукового супроводу розвідувальних і видобувних робіт;

– не затверджений перелік стратегічних і критичних корисних копалин;

– сировинна спрямованість добувної промисловості – відсутність або невелика кількість підприємств, що займаються хоча б первинною переробкою сировини;

– екологічні проблеми, пов’язані з поточною розробкою і закриттям гірничодобувних об’єктів.

Цей перелік можна продовжувати дуже довго. (З повним аналізом проблем галузі можна ознайомитись тут (https://cutt.ly/2j5EI9o)). Та наряду з виявленням перешкод, треба шукати шляхи їх подолання.

 

Які інновації пропонує НЕС – 2030 для стимулювання розвитку сфери надрокористування?

Геологорозвідувальні роботи. По перше слід зазначити, що у документі велика увага приділяється відновленню масштабів і темпів геологорозвідувальних робіт, як основного шляху нарощування мінерально-сировинної бази корисних копалин країни, а значить досягнення енергетичної і ресурсної незалежності та безпеки. Зокрема, пропонується продовжити і завершити державне геологічне вивчення території України масштабу 1:200 000, результати якого складуть “Держгеолкарту-200” – загальнодержавну геологічну основу багатоцільового призначення. Вона в свою чергу містить комплексну інформацію про геологічну будову, тектоніку, гідрогеологічні умови території, родовища і прояви корисних копалин на ній, отриману при проведенні геологічного вивчення району у різні роки. Часто, саме інформація з “Держгеолкарти-200” лягає в основу майбутніх пошуків, розвідки родовищ корисних копалин.

Для фінансування розвідувальних робіт пропонують створити спецфонд державного бюджету і залучати приватний капітал.

Надрокористування. Тут серед традиційних, але від того не менш важливих пропозицій про відкритий доступ до геологічної інформації, переоцінку запасів за міжнародними стандартами, спрощення доступу до надр, впровадження ефективного геологічного та екологічного контролю за розробкою родовищ, послаблення податкового навантаження, нарощування запасів вуглеводнів та інших, прозвучали і нові. А саме:

– ввести таке поняття як мале надрокористування і спростити правила для нього, що безумовно сприяло б зменшенню об’ємів незаконного видобутку і його легалізації;

– ввести поняття “Інтегрований об’єкт надрокористування” – іншими словами спеціалізований майновий комплекс, який займається переробкою корисної копалини родовища і знаходиться від нього на відстані не більшій, ніж буде встановлено законодавством (у проекті нового Кодексу України про надра – не більше 50 км) (https://cutt.ly/wj5G6IF) та надати можливість таким об’єктам отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами без аукціону.

Подальший розвиток і ефективне функціонування галузі вбачають у впровадженні інноваційних підходів та розвитку нових технологій. Тут і популяризація геологічних і гірничих наук, і залучення закордонних спеціалістів, і обмін досвідом, і вдосконалення технології методів пошуку, розвідки і видобутку корисної копалини…

А для реалізації всього вищесказаного пропонується створення державних і приватних R&D центрів, що в перекладі з англійської означає дослідження і розробки, які фінансуються компанією з метою створення нових продуктів і засобів виробництва. Практика таких центрів успішно застосовується у багатьох розвинутих країнах, серед яких такі видобувні гіганти як Австралія, Канада, США, деякі країни СНД – Казахстан і Узбекистан.

І в Україні працює і вже має неабиякі результати та власний патент з нового методу виробництва металічного титану дослідницький центр Velta RD Titan ТОВ ВКФ “ВЕЛТА” (https://cutt.ly/7j5Xi0B). Тож така пропозиція НЕС-2030 є цілком обґрунтованою і реальною.

Проте все нове потребує інвестицій. Всі вищезгадані реформи і пропозиції, по суті, і направлені на підвищення інвестиційної привабливості добувної промисловості та збільшення об’ємів як внутрішніх так і зовнішніх інвестицій у неї. Їх планується залучати, розробивши щорічну систему підготовки інвестиційно привабливих об’єктів з довгостроковою перспективою. Далі розробити план виставлення ділянок на раунди торгів та регулярно їх проводити. А також забезпечити широке інформаційне висвітлення таких ділянок як на внутрішньодержавному так і на закордонному рівні.

Загалом НЕС-2030 далеко не перший документ, направлений на розвиток добувної галузі України. Існує ще Закон України “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року” (https://cutt.ly/6j5MYrn), Енергетична стратегія України на період до 2035 року “Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність” (https://cutt.ly/2j5M8RB), які Нова економічна стратегія повторює: це і створення єдиної бази геологічної інформації, відкритість доступу до неї, і створення привабливих інвестиційних об’єктів, і нарощування запасів критичних і стратегічних корисних копалин, збільшення фінансування розвідувальних робіт і багато іншого.

А це значить, що прийняті не так давно стратегії, програми і навіть Закони не виконувались, або виконувались не в повному обсязі. Сподіваємося, що НЕС-2030 чекає інша доля. Так, це не перша ініціатива, але вперше настільки комплексна, адже охоплює повний аналіз сучасного стану галузі, визначає бар’єри і перспективи розвитку добувної промисловості як провідного вектору української економіки.

Наразі проходить широке обговорення стратегії з громадськістю. Тож, запрошую науковців, промисловців, профільні організації і працівників добувної галузі долучитися до обговорень і надати свої пропозиції.

Марина Малова, спеціально для НАДПУ.

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи