Операція “Декарбонізація”

Джерело: www.seatrade-maritime.com

Це десятиріччя в усьому світі пройде під знаком прискореної відмови від нафти, газу і особливо вугілля на користь відновлюваних джерел енергії. В цьому декарбонізаційному русі Європа претендує на лідерство. Українська «зелена угода» допоки є предметом дискусій, а новий енергобаланс поєднує те, що в європейських екологічних практиках навряд чи поєднується.

Емісію СО2 приборкано?

Актуальний звіт Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) констатував: попри зростання економіки на 3%, емісія CO2 від енергетики за минулий рік не виросла, залишаючись стабільною вперше за 3 роки. Торік світовий енергетичний сектор викинув в атмосферу 33 млрд тонн діоксиду вуглецю. Аналогічні обсяги були зафіксовані за підсумками 2018 року, повідомляє MIT Technology Review. У доповіді МЕА наголошується, що відсутність зростання викидів пов’язано передусім із переходом розвинених країн на чисту енергію.

США, ЄС і деякі інші регіони отримують все більше електрики від ВДЕ. Крім того, вугільні станції повсюдно замінюють на газові, що у порівнянні з вугіллям виробляють набагато менше CO2. Так, минулоріч рівень викидів вуглекислого газу в Європейському союзі скоротився на 160 млн тонн, або на 5%. У США цей показник зменшився на 140 млн тонн (2,9%) і наразі є практично на 1 млрд тонн нижчим пікового значення, зафіксованого в 2000 році. В Японії викиди CO2 продовжують знижуватися п’ятий рік поспіль. Це стало можливим завдяки використанню сонячної енергії, що зростає з 2016 року, і збільшенню вироблення електроенергії на АЕС — з 2018 року. Токіо, скоротив емісію діоксиду вуглецю (максимальними темпами з 2009 року) на 45 млн тонн, це близько 4%.

Викиди СО2 (у мегатоннах) за країнами світу станом на 2018 рік. Джерело: yearbook.enerdata.ru

Проте, варто наголосити, що у звіті МЕА не враховані такі важливі джерела парникових газів, як сільське господарство, вирубка лісів і лісові пожежі. Псують загальну статистичну картину країни, що розвиваються. Тут рівень викидів усе ще продовжує активно рости. Торік показник збільшився приблизно на 400 млн тонн, при цьому майже 80% — частка Азії, де і далі зростає виробництво електроенергії на основі вугілля.

Європейський зелений курс

Віднедавна об’єднана Європа отримала European Green Deal. 11 грудня 2019 року Європейська комісія ухвалила Комюніке, а через місяць Європейський парламент підтримав програму переходу протягом 30 років до кліматично нейтрального континенту. Один із пріоритетних напрямків «Європейського зеленого курсу» — відмова від вугілля. У Бельгії цей процес уже завершено, Португалія вирішить цю проблему в нинішньому 2020 році. За ними підуть Франція (2021), Швеція (2022), Словаччина (2023), Австрія, Велика Британія, Італія (2025), Ірландія (2026), Фінляндія (2029), Угорщина, Данія, Іспанія, Нідерланди (2030). Німеччина поки вирішила останні вугільні електростанції відключити найпізніше в 2038 році, але цілий ряд з них припинить роботу вже до кінця 2022 року.

Але декарбонізація — не лише відмова від вугілля, а і переорієнтація економіки з викопних видів палива на водень, який виробляє відновлювана енергетика. Цей енергоресурс має замінити дизель на транспорті, природний газ в опаленні та вугілля в металургії. При спалюванні водень може давати температури до 1000 °С і вище, необхідні для багатьох великих галузей промисловості, починаючи від виробництва цементу і виплавки стали і закінчуючи переробкою нафти.

Німеччина, стала безперечним лідером водневого залізничного транспорту. Інноваційні потяги міжміського сполучення Coradia iLint непогано себе зарекомендували: федеральні землі ФРН збираються відмовитися від дизельних локомотивів, замінивши їх водневими електричками французького концерну Alstom. Зацікавилися такими перспективами і в Нідерландах, де водневий поїзд Alstom Coradia iLint завершує успішні випробування.

Німецька компанія Avacon, почала пілотний проєкт з додавання до природного газу до 20 відсотків водню. Експеримент покликаний довести, що до використовуваного для опалення газу можна додавати не до 10 відсотків H2, як наказують чинні норми, а удвічі більше. В результаті скоротиться викид CO2, оскільки буде спалюватися менше вуглеводневого палива. У компанії сподіваються, що «зелений газ» відіграватиме все важливішу роль, тому хочуть переобладнати газорозподільну мережу, аби вона була пристосована до прийому більш високої частки водню.

Співвідношення джерел енергії в енергоспоживанні Великої Британії. Джерело: electricinsights.co.uk

Але понад дві третини від вироблених щорічно 70 млн тонн водню отримують з природного газу. У процесі виділення водню в атмосферу викидається щороку близько 830 млн тонн вуглецю. Це більше, ніж викиди Великої Британії і Індонезії, разом узятих. Очевидно, водень — не ідеальне рішення для декарбонізації промислового виробництва, але створити без водню енергетичну систему більш ніж з 70% відновлюваної енергії наразі неможливо. Великим постачальником водню може стати африканський континент. Адже саме там можна у великих кількостях будувати вітряні і сонячні електростанції, енергію яких можна використовуватися для живлення електролізерів, які розщеплюють воду і виділяють з неї атоми водню.

Зелений перехід

«Амбітна мета Євросоюзу — до 2050 року зробити Європу першим континентом, економіка якого не знищує природу. Україна готова стати невід’ємною частиною цієї історії успіху», — говорив нещодавно нині вже ексочільник уряду Олексій Гончарук. Київ усіляко демонстрував розуміння важливості European Green Deal для України. Саме цим пояснюється презентована Концепція “зеленого” енергетичного переходу України до 2050 року та створення спеціальної міжвідомчої робочої групи на чолі з віцепрем’єром з євроінтеграції.

Документ було подано як «Ukraine Green Deal», вочевидь, щоби продемонструвати політичний резонанс з боку України. Український уряд проголосив, що хоче домогтись високої енергоефективності та максимально ощадливого використання ресурсів, що має намір впровадити системний підхід до поводження з відходами на державному та регіональному рівнях, що планує досягти до 2050 року 70% частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) та підвищити енергетичну та ресурсну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Також важливим напрямком декарбонізації економіки Кабмін визначив цифровізацію економічних процесів, оскільки це, зокрема, полегшить урядування та оптимізує логістику.

Але це лише декларації, аби бути в мейнстрімі європейського курсу та розраховувати на міжнародну допомогу ЄС: Уряду України доводиться вирішувати зовсім інші проблеми. 28 квітня Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища України затвердило новий прогнозний енергетичний баланс України на 2020 рік, який передбачає загальне зменшення споживання на 9,5% — в 138 млрд кВт/год. Новий енергобаланс повинен вирішити проблеми в окремих галузях енергетики. В атомній енергетиці — це регулярна зміна навантажень на блоки АЕС через падіння попиту, проведення ремонтних робіт на АЕС, які тривалий час відкладали. А також оздоровлення фінансового стану НАЕК “Енергоатом”. У вугільній енергетиці — вимушені зупинки роботи шахт і приблизно 40 тис. Шахтарів, а також рекордна кількість вугілля на складах, яке сформувалося через збільшення імпорту вугілля і появи імпорту електроенергії, зменшення споживання. У гідроенергетиці — істотне зменшення генерації (до 40%) через недостатньо високий рівень води в річках у зв’язку з нестачею опадів взимку і навесні.

 

 

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn