РІЗКЕ ПІДВИЩЕННЯ ЦІН НА ВУГІЛЛЯ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНОСВІТОВОЇ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ

Здається, світ остаточно і безповоротно обрав курс на загальну декарбонізацію і відмову від викопного палива. Тим не менш, цього року вугілля – один із найстаріших енергетичних ресурсів – б’є цінові рекорди, які улітку 2021 року досягли допандемічного рівня, загалом підвищившись на 60%. До того ж, таке подорожчання стосується не лише Австрало-азійського ринку, а й країн Європи. Для прикладу, у серпні місяці буре вугілля було основним паливом для енергогенерації в Німеччині. І це в країні, яка поставила за мету скорочення вуглецевих викидів на 65% до 2030 року і на 88% – до 2040 року.

 

Джерело: Bloomberg

У чому причини такого різкого підвищення цін на вугілля? Невже “зелений” перехід під загрозою? Чи є майбутнє у вугілля? Ми спробували розібратися.

Відновлення економіки після пандемії корона вірусу – як основний чинник зростання ціни на викопне паливо

Пандемія COVID-19 боляче вдарила по світових економіках. Проте у 2021 році з послабленням карантинних заходів усі сфери господарської діяльності людини розпочали поступово відновлюватися. У всьому світі помічається активізація металургійної, машинобудівної, добувної, переробної, будівельної промисловості, морських, авіа- та автоперевезень. І всі вони потребують енергії. Здебільшого – дешевої.

Міжнародна енергетична агенція (IEA) прогнозує, що на кінець 2021 року попит на енергоносії зросте на 3,4%. А попит саме на кам’яне вугілля підвищиться на 4,5% і буде близьким до пікових цифр 2014 року.

Цьому сприяють небувалі ціни на природний газ, які аномально підвищилися навіть у літній період. Так, на початку літа поточного року ціна на газ сягнула максимумів за минулі три роки. Зокрема, на головному європейському хабі TTF (Нідерланди) до кінця першої декади котирування склали майже 29 євро за МВт/г або 357 USD за тисячу кубометрів. Це на 20 доларів дорожче, ніж пропонувалося в традиційно найбільш ходовому місяці – січні.

Тож, світ знову звертається до найбільш дешевого енергоносія – вугілля, яке навіть в умовах подорожчання залишається економічно привабливим ресурсом. Так, у Німеччині за останній місяць літа маржа генерації, яка працює на вугіллі, становила на 6 серпня € 12,24 на МВт/ год, порівняно з глибоко негативною маржею газової генерації (мінус € 13,77 на МВт/год).

Отже, для світових економік, що понесли збитки у період пандемії, зараз ключовим фактором для вибору енергоносіїв є їхня доступність.

Китайських слід

Вугілля сьогодні забезпечує понад половину енергії Китаю та більшу частину його електроенергії. Уряд країни заявляє, що очікує зростання споживання до 2026 року, а державні компанії та уряди провінцій підтримують нові електростанції на вугіллі. Так, у серпні місцеві влади схвалили 24 електростанції загальною потужністю 5,2 ГВт.

Стрибок внутрішніх цін на вугілля до рекордно високого значення, відновлення економіки після пандемії, заборона на імпорт з Австралії та внутрішня безпека шахт – все це призводить до того, що вугільні електростанції в районі Пекіна втрачають гроші і попросили муніципальну владу про державну підтримку. Загалом майже 105 ГВт вугільних електростанцій включені до списків проєктів, які можуть претендувати на пільговий режим від федерального уряду Китаю.

Китай шукає джерела поставок викопного палива і знову відкрив свій прикордонний пункт для імпорту монгольського вугілля. Проте поставки досі залишаються обмеженими. Що призводить до зростання у ціні не лише енергетичного, а й коксівного вугілля. Минулого тижня ф’ючерси на коксівне вугілля в Даляні зросли до рекордно високих показників за минулий тиждень – цьогоріч набрали понад 50%.

Згідно з прогнозом Міжнародної енергетичної агенції, Китай візьме на себе половину від світового росту використання вугілля. Очікується, що у США та Європі, які активно почали відмовлятися від вугілля, попит на цей енергоносій знову зросте, хоч і залишатиметься нижче рівня 2019 року.

Зелений перехід під загрозою?

Сьогодні Міжнародна енергетична агенція, інформаційне агентство Platts вважають саме перехід до альтернативних джерел енергії однією з основних причин відновлення попиту на викопне паливо. Адже більшість Європейських країн почали згортати свої вугледобувні проєкти, закривати теплоелектростанції і теплоелектроцентралі (ТЕС і ТЕЦ), активно переходити на відновлювальні джерела електроенергії (ВЕД). Те саме стосується США, Канади та Австралії – одних із найбільших світових постачальників вугілля. Значну роль відіграли закриття масштабних вугледобувних підприємств у Колумбії. Все це сприяє виникненню дефіциту вугілля на ринку.

До того ж, швидкість впровадження “зелених” технологій не встигає за світовою економікою, якій потрібні енергоносії.

Тут приєднуються і кліматичні фактори, які цього року поставили під сумнів саму надійність альтернативних джерел енергії.

Так, через низьку активність вітру у середині літа, вітрова електрогенерація у Німеччині впала майже до нульової і була замінена на буровугільну. Через пожежі в Греції декілька потужних сонячних електростанцій опинилися під загрозою знищення.

Зменшенню видобутку і використання вугілля повинно було би сприяти підвищення вартості квот на викиди CO2, які цього року в Євросоюзі подорожчали на 69%, перевищивши 50 євро за тонну. Однак, оскільки ціни на газ також ростуть, його використання стає менш вигідним для споживачів, і вони знову повертаються до вугілля.

“Зеленому” переходу однозначно бути – у світу просто немає іншого вибору. Однак сьогодні, за словами професор університету Східної Англії – Керні ле Куере, ми спостерігаємо ситуацію, коли відбувається масове навернення до відновлюваних джерел енергії паралельно з величезними інвестиціями у видобуток вугілля та газу”.

Чи є у вугілля другий шанс?

Рушієм “зеленого” переходу у світі сьогодні виступає Європа. Зниження виробництва та споживання кам’яного вугілля тут розпочалось ще у 1990 році. У 2020 році споживання кам’яного вугілля скоротилося на 35%, порівняно з 2018 роком, тоді як використання бурого вугілля скоротилося на 33%. Загалом, виробництво кам’яного вугілля скоротилося на 80%, порівняно з рівнем 1990 року. Тільки дві європейські країни – Польща (96%) та Чехія – видобували кам’яне вугілля у 2020 році проти 13 країн – у 1990 році.

Схожа ситуація і з бурим вугіллям. У 2020 році у країнах Європи було видобуто лише 246 млн тонн бурого вугілля, що на 64% менше, ніж у 1990 році. Споживання бурого вугілля для електрогенерації зберігалось лише у шести країнах ЄС: Німеччині (44%), Польщі (19%), Чехії (12%), Болгарії, Румунії та Греції.

Ухвалення Green Deal та the Fit for 55, а також збільшення доступності фінансування для “зелених“ проєктів сприяють зменшенню виробництва та споживання вугілля.

Однак інші регіони, включно з Азією, Латинською Америкою та Африкою, продовжують збільшувати залежність від вугілля для виробництва електроенергії.

На початку серпня Комісія з питань національного розвитку та реформ Китаю оголосила, що роботи відновляться на десятках вугільних шахт через зростання попиту внаслідок відновлення економіки після COVID-19. Також чилійське міністерство енергетики оголосило про свій план щодо використання вугілля для задоволення зростаючого попиту на енергію після того, як посуха негативно позначилася на виробництві гідроенергії в країні, чилійському джерелі електроенергії №1.

А це означає, що вугілля добуватимуть – принаймні у найближчі десятиліття. Воно досі лишається одним із ключових енергоносіїв, а в деяких країнах – основним і навіть стратегічним.

Проте, виявляється, що вугілля може сприяти розвитку “зелених” технологій, відновлювати забруднені ґрунти і воду, і водночас бути джерелом мінералів майбутнього. Яким чином? Шукайте у наступних публікаціях НАДПУ.

Марина Малова, спеціально для НАДПУ.

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

Чи є в Україні нікель?

У епоху, коли ринок електрокарів завойовує все ширші горизонти, на зміну традиційній вуглецевій енергетиці приходить “зелена”, метали групи “battery elements”

Читати далі