Що може кинути тінь на 800 млн прибутку? Підводимо підсумки року геологічних аукціонів

Нещодавно Державна служба геології та надр провела перший у цьому році аукціон з продажу спецдозволів на видобуток корисних копалин. На торгах було продано 11 спецдозволів, завдяки чому було виручено майже 74 мільйони гривень до Державного бюджету. Минулого року завдяки електронним торгам, за інформацією Держгеонадр, держава змогла заробити близько 1 млрд грн, і це дає нам хороший привід зануритися в тему електронних торгів глибше.

В цьому матеріалі ми детально проаналізуємо результати всіх електронних аукціонів року, що минув та згадаємо всі перемоги та програші України, якщо звичайно такі були, у цій сфері.

Про що нам кажуть цифри?

Нехай читач пробачить нам велику кількість цифр в цьому розділі, але саме в них можна знайти відповіді, які ми поставили в перших абзацах. За 12 місяців було проведено 8 аукціонів, на яких було розіграно 44 лоти, з них продані – 42. Держгеонадра оцінили ці родовища в 109 055 500,50 гривні, а в результаті отримали дивовижну цифру в 800 675 490,78 гривні. Семикратне зростання ціни провокує внутрішні питання: «Як по-іншому всі роки незалежності ми
організовували сферу надрокористування?». Важко суперечити тому, що аукціони на цей момент не мають жодної моральної альтернативи чи конкурента.

Ми підрахували, що в середньому в 2020 році ціна аномально виросла у 68 разів!  Деякі пропозиції викликали справжню ринкову лихоманку. Так Буданівська – 3 ділянка пісковику, розташована в Тернопільській області була продана в 121 раз дорожче, аніж регулятор оцінював її. Вражаюче подорожчали також Могілів-Подільське родовище пісковику  60 разів), Турбівська-1 ділянка піску (в 44 рази), Ділянка бурштину «Західна-1» в Рівненьскій області ( в 63 рази), а також кілька лотів з нижчими, але вагомими показниками зростання в середньому в 30 разів.

Але безумовним фронтменом року став продаж спецдозволу на розробку Будищансько-Чутівської площі нафти, газу та газоконденсату компанії «ДТЕК-НАФТОГАЗ» за 650 500 000 гривень! Запасів нафти та газу на ньому обліковано в таких обсягах: 2730 тис. т та 856 млн куб. м. відповідно. Якщо проєкт розробки буде успішно реалізований, то він стане одним з найдорожчих в історії країни та зіграє ключову роль в забезпеченні енергетичної незалежності.

Скептикам конкурентності в українській економіці варто задуматися: в торгах брали участь майже всі відомі фінансово-промислові групи й перемога була отримана в чесній та запеклій боротьбі. Перемога держави, бізнесу та місцевого населення, що отримає інфраструктуру та робочі місця.

Перемога електронних торгів

Логічно, що підсумки проведення електронних аукціонів наразі є дуже важливим показником продуктивності Державної служби геології та надр, своєрідним KPI (key performance index) цього органу влади. Наповнення інвестиційного атласу цікавими для інвесторів пропозиціями та їх прозора реалізація – такими є головні виклики для
державних геологів. Тим більше в жовтні 2020 Кабінет міністрів України своєю постановою №993 остаточно закріпив цей механізм доступу до національних багатств. Необхідно нагадати, що з 2018 року електронні аукціони на майданчику Prozorro.Sales проводилися в експериментальному форматі, в фінальній версії постанови ми побачили кілька суттєвих змін, у порівнянні з «демо-версією» постанови КМУ №615.

Одним з положень минулої редакції з яким можна б було сперечатись, був порядок проведення так званих «нідерландських» аукціонів. Його проводили, у випадках, коли ділянка надр перед цим двічі не знайшла свого покупця. У 2020 таке траплялося усього лише двічі. Першим можна навести приклад Приазовського газового родовища, яке було продано за ціною рівно в 10 разів менше стартової ціни. Другим кейсом є Іволжанське родовище
мінеральних столових вод на Сумщині. Воно теж було продано в 9 разів дешевше, аніж його оцінила Служба. Напевно питання доцільності подальшого існування такого механізму є риторичним. Так за результатами останніх досліджень, наша країна знаходиться на 145 зі 180 місць у світовому рейтингу забезпеченості водними ресурсами, та й статусу енергетично-залежних від імпорту ми теж поки не позбулись.

Отже, тепер Держгеонадра отримають можливість «відшліфувати» нецікаві для нинішніх та потенційних добувачів родовища корисних копалин. Або взагалі дочекатися, коли ринкова кон’юнктура дозволить успішно продати ліцензію, без потенційних втрат для бюджету. З цього можна зробити висновок, що державою в майбутньому буде заохочуватися стратегія якісної та відповідальної розробки родовищ.

Перспективи електронних торгів 

На жаль існує кілька факторів, через які ми не можемо бути повністю задоволеними такими результатами. Так, з кожним роком завдяки електронним аукціонам держава отримує все більше коштів, а інвестори нарешті отримали прозорий механізм для ведення діяльності. Але є інша сторона медалі. Допомогти її розгледіти можуть наші конкуренти на світових ринках корисних копалин, які демонструють значно кращі результати. Так в Казахстані, що є нашим прямим конкурентом по запасах основних корисних копалин і ринках їх збуту, тільки за перші 6 місяців 2020
року видав 672 дозволи. Яку цікаву деталь це приховує? З них 642 дозволи отримані за популярним принципом «first come – first served”, який є загальноприйнятим серед країн-лідерів галузі. Аукціони не вирішують комплексно проблему розвитку мінерально-сировинної бази.

Наша країна катастрофічно недофінансовує геологічну розвідку протягом багатьох років, про що свідчить структура Держбюджетів останніх років. Це може призвести до того, що державі елементарно не буде що виставляти на власні аукціони – цікаві родовища закінчаться. Дефіцит геологорозвідувальних робіт можуть компенсувати приватні дослідження, але для цього необхідно проводити дерегуляцію та створювати зручне та зрозуміле законодавче поле для інвесторів. Такі кроки закладені в проєкті майбутнього Кодексу про надра, в розробці якого наша Асоціація бере
участь. Але до його прийняття в якості єдиного нормативно-правового документа для галузі ще далеко.

З цього виникає ще одна проблема української добувної сфери: надмірна зарегульованість та невідповідність цих норм промисловим реаліям. Свідченням тому можуть бути навіть успішні аукціони минулого року! Як було зазначено вище,
найбільший ажіотаж викликали ділянки місцевих корисних копалин, що в основному використовуються в будівництві. Ми бачимо, що ринкові гравці охоче конкурують та відчувають дефіцит сировини. Створення розширеного реєстру корисних копалин та закріплення його в Кодексі про надра допоможе громадам на місцях побудувати гнучкий та конструктивний діалог з добувним бізнесом. Держава хоча і втратить незначну частину грошей у вигляді ренти, згодом отримає мультиплікаційний ефект у вигляді грошей в бюджетах ОТГ та робочих місцях. В нашому спільному дослідженні з Ukrainian Economic Outlook ми порахували, що наразі один працівник українського гірничодобувного сектору генерує лише $34 тисячі ВВП. Завдяки реформам цю цифру можна збільшити у 2 рази вже до 2028 року!

Поле для подальшої роботи – безмежне, але треба залишатися оптимістами. Деякі позитивні зміни відбулися вперше з часів незалежності. Тому нагадаємо, механізм електронного аукціону також передбачає можливість його проведення і для ділянок, виставлення яких було ініційоване самим надрокористувачем. В будь-якому разі бізнес має перетворюватись драйвером законодавчих, фінансових та виробничих успіхів в Новому році.

Георгій Попов, аналітик Асоціації

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

НАДПУ презентує реформу надрокористування: 7 перших кроків і результатів

Ідеї та рішення, які пропонує Національна Асоціація добувної промисловості України, здатні змінити країну на краще: надрокористування стане більш сучасним, прозорим

Читати далі