Що відбувається з нафтою на світових ринках?

Новин про нафту останніми тижнями стає більше. Сировина то дорожчає, то дешевшає. І все це відбувається за лічені дні.

Спершу вона дорожчала навіть попри те, що президент США Джозеф Байден оголосив про продаж 50 млн барелів сирої нафти задля зниження ціни на пальне.

Такі рішення також ухвалили уряди Китаю, Індії, Південної Кореї та Великої Британії. Спочатку це не зарадило ситуації.

Чому нафта “набирала” в ціні? І чи вдасться відмовитися від палива, яке попри стратегічні цілі світу – вийти на нульовий рівень викидів – продовжує бути вкрай потрібним у переважній частині країн світу? Особливо, тих, які розвиваються.

Одна з причин подорожчання нафти – новий штам коронавірусної інфекції “Омікрон”.

Пандемія “боляче вдарила” по добувній галузі та надрокористувачах зокрема. Вартість бареля нафти Brent підскочила на 4,4% – 75,89$ за барель, нафта West Texas Intermediate (WTI) – на 4,9% ($71,50).

І це не єдина причина. Збільшення ціни простежувалося і на тлі чуток про те, що ОПЕК+ скоротить власні пропозиції.

Чому країни, які першими заявили про поступову відмову від нафти на перехід до відновлювальних джерел занепокоєні ситуацією, яка наразі створюється на нафтовому ринку?

Тут усе просто. По-перше, мало хто готовий різко відмовитися від звичного палива навіть попри його дороговизну на світовому та українському ринках. На 2 грудня середня вартість бензинів на вітчизняному ринку становила 25,88 грн/літр, дизельного палива – 30,27 грн/літр.

Перш за все, тому, що це передбачає неабиякі інвестиції в екопаливо, відновлювальні джерела енергетики тощо. Навіть Німеччина поки не може тотально відмовитися від бензинових двигунів. Але вже впритул наблизилася до цього.

З 2030 року у країні заборонятиметься виробництво та продаж авто з ДВЗ. До цього часу їх мають замінити електромобілі, яких повинно бути щонайменше 15 млн.

Ці заходи навіть підтримуватимуться урядом коштом субсидіювання. Покупець отримуватиме до $10 тис на придбання електрокара.

Довідково: Україна та Німеччина посилюють співпрацю у сфері енергоефективності та декарбонізації. Зокрема, планується синхронізація української енергосистеми з європейською ENTSO-E.

Не так легко відмовитися від використання нафти ще і через збитки. Країни, які видобувають та експортують нафту, страждатимуть від ненадходжень коштів у держбюджет, а це мільярди доларів США.

Звісно, експерти прогнозують енергетичну кризу, але чи на є такі коливання з цінами на нафту її початком? Поки – ні. Запасів нафти вистачає. В МЕА прогнозують, що ціни на нафту до 2030 року впадуть до $35 за барель.

Це означає, що країни дедалі більше переходять до альтернативних джерел.

Це стосується і України. Країна поступово зменшує використання нафти. Це стимулює і уряд. Один із таких прикладів – закони щодо стимулювання розвитку електротранспорту.

Згідно одного з них, до 1 січня 2026 року передбачено звільнення від сплати ПДВ на операції з ввезення електрокарів.

Для нашої країни це корисна ініціатива не лише стосовно кліматичних змін. Якщо раніше нафта знаходилася мало не на поверхні землі, то тепер українські родовища дають трохи більше 1 млн тонн сировини.

Левову частку доводиться імпортувати з-за кордону. З січня до жовтня Україна імпортувала сировини на понад пів мільйона доларів США, а це – мінус з держбюджету, якого може не бути у разі скорочення споживання нафти.

Що ще можна зробити для зменшення використання нафти?
  • стимулювати впровадження рідкого біопалива;
  • зменшити кількість автівок на дорогах, збільшивши кількість “екологічного” громадського транспорту. Такий навіть виготовляють в Україні. А це розв’язує одразу декілька проблем: зменшує трафіки на дорогах, а відповідно – кількість викидів від ДВЗ, заохочує громадян до користування громадським транспортом та дає робочі місця на підприємствах, де він створюється. 
Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Від авторів