“Сплячі” ліцензії на користування надрами – новий виток

Боротьба зі “сплячими ліцензіями”, починаючи з березня цього року набирає обертів. Президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 25 березня 2021 року “Щодо стану справ у сфері надрокористування”(далі – Рішення), згідно якого, зокрема,  Рада національної безпеки і оборони України рекомендує Прем’єр-Міністру України доручити Держгеонадрам забезпечити проведення в 2021 році позапланових перевірок суб’єктів надрокористування, які не розпочали видобування корисних копалин протягом двох років після отримання спеціальних дозволів на видобування. Тобто, потенційно – тримачів “сплячих ліцензій”. Передусім, це рішення стосується нафтогазових об’єктів.

Джерело: www.rnbo.gov.ua

Проте чи дійсно кожен з таких об’єктів можна назвати “сплячим”? Що включає в себе поняття “спляча ліцензія”? І спецдозволи на родовища яких ще корисних копалин в Україні можна назвати “сплячими”?

Що ж таке “спляча ліцензія”?

Одразу скажемо, що це не юридичний термін, закріплений на законодавчому рівні, а скоріше узагальнене поняття для ділянок надр, на які видані спецдозволи на видобуток, проте видобуток на таких ділянках не проводиться впродовж багатьох років.

Скількох років бездіяльності достатньо, щоб вважати спеціальний дозвіл на користування надрами “сплячим”, запитає Ви. Згідно статті 26 Кодексу України про надра, надрокористувач має приступити до видобутку корисних копалин упродовж двох років, а для нафтогазоносних надр – 180 календарних днів. Інакше – право на користування надрами припиняється. Тобто, вважається, що визначеного законодавством часу, має цілком вистачити для введення родовища в експлуатацію

Крім того, надрокористувач при отриманні спецдозволу підписує Угоду про умови користування надрами разом з Програмою робіт, якою визначаються види та строки виконання робіт з введення родовища в експлуатацію та його подальшої розробки. Невиконання Програми робіт слугує причиною зупинки дії спецдозволу. Та чи все так однозначно? Чи вистачає встановленого законодавством часу для реального запуску родовища? Давайте розберемося.

Введенню родовища в експлуатацію після отримання спеціального дозволу на користування надрами передують наступні дії:

  • Складання і погодження в установленому порядку проекту розробки родовища;
  • Складання проекту гірничого відводу і отримання цього самого гірничого відводу;
  • Отримання земельного відводу;
  • Закупка гірничого обладнання;
  • Набір і навчання персоналу;
  • Отримання дозволів на роботи підвищеної небезпеки і на експлуатацію устатковання підвищеної небезпеки;
  • Проходження підготовчих гірничих виробок;
  • І нарешті вихід на проектну потужність.

І на кожному із цих етапів можуть виникнути не виявлені раніше аспекти: екологічні, питання культурної спадщини, земельні питання, банальний брак коштів і бюрократія – часом просто без меж і правил.

Ще “Офісом простих рішень і результатів” при розробці пропозицій щодо реформи надрокористування у середині минулого року було підраховано, що на усі вище зазначені етапи, за виключенням останніх п’яти, потрібно як мінімум 2 роки. А в сучасних реаліях України цей строк може бути набагато більшим. І в таких випадках надрокористувач, образно кажучи проходить “сім кіл пекла” так і не приступивши до розробки родовища.

Тож виходить, що за певних обставин тримач спецдозволу просто не може ввести родовище в експлуатацію вчасно. І тут важливо, щоб ці обставини були об’єктивними.

Тобто, виходячи з вище сказаного, “сплячими” можна назвати спецдозволи на ділянках надр, видобуток на яких не ведеться багато років без об’єктивних причин. Або ті, які були придбані зі спекулятивними намірами для перепродажу. Роботи там апріорі не проводились.

Під “прицілом” нафта і газ. А як щодо родовищ золота?

За даними Державної служби геології та надр України в нашій державі є чинним близько 560 спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, з яких 149 – не розробляються. Це означає, що майже третина спеціальних дозволів по нафті і газу є потенційно “сплячими”.

До переліку позапланових перевірок відповідно до Рішення РНБО увійшли 47 спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами у Дніпропетровській, Івано-Франківській, Львівській, Харківській та Чернігівській областях. Чекаємо результатів.

Самі по собі “сплячі” ліцензії несуть ряд негативних наслідків, як для економіки держави в цілому, так і для конкретно вітчизняної добувної галузі.

По-перше, відсутність розробки рівняється відсутності надходжень у бюджет від сплати рентних платежів за користування надрами. По-друге, не створюються нові робочі місця. По-третє, ті чи інші сфери господарської діяльності людини залишаються без достатньої кількості ресурсів, що викликає штучне подорожчання певних корисних копалин на внутрішньому ринку, а також робить країну залежною від імпорту.

Крім того, на ділянку надр, на яку вже наданий спеціальний дозвіл на користування, не може претендувати інший надрокористувач. У підсумку, ділянка не розробляється і залишається без реального інвестора, що являється неприпустимим. Особливо, якщо мова іде про стратегічні та “критичні” корисні копалини.

Дійсно, окрім нафти і газу в Україні є потенційно “сплячі” ліцензії родовищ золота, міді, інших цінних металів і навіть титану.

За даними ДНВП “Геоінформ України” у нашій державі є 5 дійсних спеціальних дозволів на користування надрами з метою видобування руд золота, з яких три не розробляються. Це Сергіївське родовище у Дніпропетровській області, родовище Сауляк у Закарпатській області і Бобриківське родовище у Луганській області.

І якщо з останнім ситуація критична, але більш менш зрозуміла. Воно на разі знаходиться за межею розмежування, через що достовірна інформація про стан справ на цьому родовищі відсутня.

То перші два знаходяться на підконтрольній Україні території, дозволи на видобування родовищ Сергіївське і Сауляк були видані ще у 2010 році терміном на двадцять років. Тобто з моменту видачі спецдозволів пройшло 11 років, а золото на них так і не видобувається.

Джерело: news.tochka.net

Слід зазначити, що саме Сергіївське родовище у кінці 90-х на початку 2000-х років було визнано високоперспективним крупним родовищем Середнього Придніпров’я. Його розміри складають 1х2 км. У розрізі виявлено 25 рудних тіл. Середній вміст золота коливається від 5 до 8 г/т. Прогнозні запаси родовища оцінюються у 160 тонн золота. До супутньої корисної копалини відносяться цінні молібденові руди.

Родовище Сауляк є одним із крупних родовищ Карпатської золотоносної провінції. Середній вміст золота на ньому 6-8 г/т. У розрізі родовища виявлено три рудних тіла. Перспективні ресурси оцінюються у 100 тонн.

Разом це значні ресурси, які досі залишаються у надрах, а могли б складати золотий запас країни.

Те ж саме стосується спеціальних дозволів, виданих на розробку родовищ кольорових металів.

Наприклад, досі не розробляються два родовища титану у Житомирській області – Тростянецьке і Лівобережне, дозволи на розробку яких були отримані у 2013 році. Не зрозуміла ситуація з родовищем самородних мідних руд – Жиричі у Волинській області. Це родовище комплексне. Супутніми корисними копалинами тут є золото і срібло.

І ще сотні родовищ неметалевих корисних копалин: гірничотехнічних, гірничохімічних, будівельних, нерудних для металургії, коштовного та колекційного каміння, залишаються не введеними в експлуатацію, хоча на їх розробку надані спеціальні дозволи на користування надрами.

Що робити?

Передусім, чітко визначити, які саме ліцензії можна віднести до “сплячих”. Провівши аудит надр, відокремити спецдозволи, на яких у принципі нічого не робилося, від тих, при введенні в експлуатацію яких тримач дозволу наштовхнувся на бюрократію і затягування дозвільних рішень, земельні питання і роками не може їх вирішити. А далі – все таж сама дерегуляція і спрощення сфери надрокористування, вільний обіг спецдозволів, прозорий контроль за надрокористуванням, а вже після цього – введення принципу “добувай або плати” саме по відношенню до тримачів “сплячих ліцензій”.

Марина Малова, спеціально для НАДПУ.

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

Акціонери Rio Tinto відхили прийняття плану скорочення викидів для споживачів

63% утримувачів акцій найбільшого світового виробника залізної руди проголосували проти прийняття екологічних обмежень Головний офіс компанії в місті Мельбурн. Джерело:

Читати далі