Системна криза промисловості, що проявилася вже у IV кварталі 2019 року, значно поглибилася через пандемію COVID-19 та світову економічну кризу, наслідки якої нам ще доведеться відчути. Така ситуація вимагає комплексних державних заходів, адже мета – не лише зберегти бізнес від закриття, але й закласти стимули економічного відновлення у майбутньому.
Єдино можливим інструментом виходу промисловості з вже існуючої кризи є фіскальне та монетарне стимулювання ринку. Безпрецедентні грошові вливання в економіках Великої двадцятки стали можливими саме завдяки рішучим діям центральних банків – це не результат перегляду бюджетних видатків.
Чи є ризики інфляційні ризики за контрольованої емісії? Так. Проте помірковане пом’якшення монетарної політики – процес, що піддається управлінню. А економічний спад та розрив виробничих ланцюгів – хаос, яким керувати неможливо. Більше того, ймовірний тиск на інфляцію в майбутньому буде суттєво меншим через зменшення світових цін на енергоносії.
Які конкретні механізми необхідно запровадити?
- Пільгові низько- або безвідсоткові цільові кредити для бізнесу із початком виплат через 6-12 місяців. В умовах карантину та світової економічної кризи це дозволить зберегти робочі місця та економічні зв’язки між промисловцями;
- Підтримка лише реального сектору економіки, аби «надруковані» гривні не пішли на валютний ринок;
- Зупинити податковий тиск на великий бізнес із блокування відшкодування ПДВ та авансовою передплатою податку на прибуток.
Окремо слід зазначити, що жорсткі карантинні міри ні в якому разі не можна поширювати на промислові підприємства. І питання не в поглибленні кризи. Великий бізнес може забезпечити необхідний епідеміологічний контроль на виробництві – через щоденні медичні огляди, своєчасне виявлення хворих та їх подальшу ізоляцію. Відправивши сотні тисяч людей по домівках ані правоохоронна, ані медична система України не зможуть гарантувати дотримання карантинних заходів.
