У СВІТІ ТРИВАЄ ГОНКА ЗА МІНЕРАЛАМИ МАЙБУТНЬОГО. ЩО МОЖЕ ЗАПРОПОНУВАТИ УКРАЇНА?

Розвиток “зелених” технологій та перехід до вуглецево нейтральної економіки стимулює виробництво сучасних акумуляторів. Передусім, для електротранспорту, попит на який дедалі більше зростає. А в глобальному сенсі і у більших масштабах – для автономних промислових систем накопичення та зберігання електроенергії, виробленої тими чи іншими “зеленими” джерелами. Іншими словами – для величезних, розміром з морський контейнер “батарей”, для виробництва яких потрібен літій, і не тільки він. Потрібен просто у гігантських масштабах. Наприклад, один із найбільших розробників родовищ літію у Мексиці, компанія  Bacanora Lithium, прогнозує, що попит на літій у 2021-2023 роках щороку збільшуватиметься на 30%, що у кількісному еквіваленті дорівнює збільшенню до 675 тис. тонн. Аналітичне агентство Statista стверджує, що глобальна потреба у літії до 2030 року зросте до 1,8 млн тонн, тобто збільшиться у 14 разів. Вражаючі цифри. Як реагує світ? Він розпочав гонитву за літієм, нікелем, ванадієм, марганцем, міддю та іншими кольоровими металами, які ще називають “мінералами майбутнього” або критичною сировиною. Уряди Європи, США, Канади, Австралії, навіть Китаю та Азії оголошують амбітні плани зі зниження викидів та досягнення вуглецевого нейтралітету до 2050-х років. У свою чергу гірничодобувні компанії шукають нові родовища літію.

Джерело: thewest.com.au

Хто і де розвідує та вводить в експлуатацію нові об’єкти “мінералів майбутнього”?

Лише за серпень-вересень поточного року про завершення тієї чи іншої стадії розвідки родовищ літію, ванадію, нікелю оголосили десятки світових добувних компаній.

Так, уряд провінції Квінсленд (Австралія) схвалив ліцензію на видобуток для першої у штаті ванадієвої шахти “Сент-Елмо” компанії Multicom Resources. Очікується, що на початкових стадіях розробки шахта вироблятиме до 5 тис. тонн/рік пентоксиду ванадію з подальшим виходом на проєктну потужність у 20 тис. тонн/рік. За всіма оцінками проєкт може стати одним із найбільших постачальників ванадію у світі.

Передпроєктне обґрунтування (PFS) ванадієвого проєкту “Річмонд-Джулія-Крік” у Квінсленді (Австралія) стверджує, що його реалізація дозволить виробити близько 790 тис. тонн концентрату, виробляючи 12,701 т пластівців оксиду ванадію, протягом початкового терміну служби шахти у 25 років. До слова, проєкт “Річмонд-Джулія-Крік” є одним з найбільших у світі нерозвинених оксид-ванадієвих ресурсів і може забезпечити глобально значні потреби як металургії, так і нових ринків накопичення енергії.

Південноафриканська компанія Premier African Minerals, яка торгується на Лондонській біржі металів, планує залучити 1 мільйон фунтів стерлінгів для складання поточного техніко-економічного обґрунтування (DFS) у проєкті компанії Zulu з літію в Зімбабве. Генеральний директор компанії Джордж Роуч покладає великі сподівання щодо відкриття значних покладів літію, цезію та танталового пегматиту на площі у 205 км2.

Канадська компанія Cypress Development Corp., яка займається розробкою літієвого проєкту Clayton Valley у Неваді, США, заявила про завершальну стадію будівництва і введення в експлуатацію переробного заводу на базі зазначеного родовища. До речі, за результатами попереднього техніко-економічного обґрунтування проєкт Clayton Valley був визнаний ресурсом світового класу.

Проте, не літієм єдиним. Уряд Австралії надав усі погодження для оцінки графітового проєкту Siviour, який включає графітову шахту та збагачувальну фабрику, розташовану на півострові Ейр, а також виробництво очищеного сферичного графіту, яке розташоване в Порт-Аделаїді. Проєкт може зайняти частку світового ринку ресурсів у розмірі, що оцінюється у 400 мільярдів доларів. Графіт є одним із ключових елементів акумуляторів для телефонів, ноутбуків, медичного обладнання та електромобілів. Проєкт здатен вивести Австралію на позицію ключового учасника світового ринку акумуляторних батарей, залишивши позаду Китай.

Не стоїть на місці і наука. Цілі університети, окремі вчені-ентузіасти шукають нові рішення щодо більш ефективних технологій пошуку та розвідки родовищ літію та інших критичних металів, більш безпечних і екологічних методів їх видобутку. За цими інноваціями полюють і цілі держави, і приватні інвестиційні фонди.

Наука та інвестиційні фонди у пошуках ефективних рішень

При Університеті Нюкасла (Австралія) відкрився науково-дослідний Центр передового досвіду Австралійської дослідницької ради (ARC) вартістю 35 мільйонів доларів США для розробки та комерціалізації стійких гірничодобувних технологій. Центр відкрився за підтримки Австралійського державного об’єднання наукових і прикладних досліджень (CSIRO), транснаціональної компанії, що займається розробкою технологій і виробництвом обладнання для гірничодобувної, переробної і цементної промисловості – FLSmidth та 15 інших установ. Він спрямований на розробку ефективних рішень щодо екологічного збагачення корисних копалин, необхідних для забезпечення сталих постачань мінеральної сировини, необхідної для розвитку відновлювальної енергетики (COEMinerals).

Протягом наступних семи років у центрі буде задіяно понад 70 аспірантів та 15 докторантів, які працюватимуть разом над розробкою низьковуглецевих технологій. Це національний проєкт, що підтримується урядом Австралії, університетами-партнерами Кертіна та Університетом Монаша, а також цілим рядом транснаціональних добувних і переробних компаній.

Білл Гейтс за підтримки міжнародної інвестиційної групи BlackRock, Inc., Microsoft, компанії General Motors Co., Bank of America, American Airlines Group, Boston Consulting Group та ArcelorMittal SA, створює фонд Breakthrough Energy Catalyst, основне призначення якого – фінансування розробки проєктів з чистої енергії у чотирьох ключових напрямках: “зелений” водень, стійке авіаційне паливо, збільшення ємності акумуляторів, вилучення СО2 з повітря . Для реалізації будь-якого з цих напрямків потрібні “мінерали майбутнього”.

Фонд вже залучив близько 1 мільярда доларів корпоративного фінансування. На практиці Catalyst надаватиме готівку, необхідну для залучення капіталомістких проєктів, до того, як боргове фінансування та державні кошти будуть залучені для покриття решти 90% вартості. Основна мета такого фінансування – це зменшення кінцевої вартості “зеленого” продукту у порівнянні з традиційними за рахунок розширеного фінансування у якомога скорочений часовий проміжок.

Catalyst почне фінансувати проєкти у 2022 році, ймовірно, по кілька у кожній області. План передбачає залучення загалом близько 20 компаній як опорних партнерів та збільшення об’єму приватного капіталу до 3 млрд доларів.

Гейтс, який оцінив вартість досягнення чистого нульового рівня викидів у 50 трильйонів доларів, сподівається, що його програма стане зразком державно-приватного співробітництва для подолання загрози зміни клімату.

Як бачимо, прогресивний світ бажає змін, шукає рішення, які ґрунтуються на інноваціях та наукових розробках, та намагається розширити мінерально-сировинну базу так званих battery elements для забезпечення швидко зростаючого попиту на них.

Що може запропонувати Україна? Який потенціал мають вітчизняні родовища “мінералів майбутнього”? Хто і як їх намагається реалізовувати? Ми спробували розібратися.

Літієвий потенціал України і не тільки

За оцінками спеціалістів, ресурси оксиду літію в Україні оцінюються у 500 тис. тонн. Це значний потенціал, зосереджений на чотирьох об’єктах: Полохівському родовищі у Кіровоградській області та Шевченківському – у Донецькій, а також на ділянках “Добра” (Кіровоградська область) і ділянці “Крута балка”.

В інвестиційному атласі надрокористувача, виданому Держслужбою геології та надр (Держгеонадра), йдеться про 13,8 млн тонн літієвих руд різних категорій зі вмістом оксиду літію в 1,5% на Шевченківському родовищі.

Проте, попри ці доволі солідні цифри, вітчизняні родовища літію мають ряд особливостей, через які поступаються південноамериканським:

  • Розробка українських родовищ можлива лише підземним способом, що значно збільшує первинну затратну частину на освоєння таких родовищ;
  • Руди наших родовищ представлені переважно петалітовими, чи сподумен-петалітовими різновидами, є важко збагачуваними;
  • Кожен із зазначених об’єктів вимагає проведення додаткових геологорозвідувальних робіт і оцінки ресурсів і запасів за міжнародними стандартами.

Вартість повного циклу освоєння будь-якої літієвої ділянки надр від розвідки, видобутку та збагачення корисної копалини оцінюється деякими експертами щонайменше у 150-200 млн доларів.

Однак літій є літій. І у сучасному світі до нього є інтерес. Близькість України до Європи, яка прагне забезпечити сталі поставки цієї сировини, знано диференціювавши джерела її надходжень, тим самим мінімізуючи спроби економічних і політичних тисків, робить наші літієві об’єкти привабливими. Це доводить підписаний у середині липня з Європейським Союзом Меморандум про стратегічне партнерство у сировинній галузі, який передбачає тісну співпрацю насамперед у сфері критичної сировини та battery elements.

Сьогодні єдине підприємство, що має спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування руд літію Полохівського родовища, – це вітчизняна компанія “Укрлітійвидобування”. Компанія має дозвіл з 2017 року. Наразі проводить додаткові розвідувальні роботи. До речі на саміті Lithium Supply & Markets 2021, що проходить днями у місті Лас Вегас (США) була єдиною вітчизняною компанією, яка представляла літієвий потенціал України. Сподіваємося, що такі перші намагання показати можливості нашої держави у сфері постачання літію акумуляторних металів, зможе допомогти залучити значний інвестиційний капітал та відкрити Україні шлях до світових ринків критичної сировини.

Марина Малова, спеціально для НАДПУ

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

Рада підтримала українських гірників, карта надр, здобутки «Метінвесту» | Про Надра. News #29

🔸 Що передбачає законопроєкт про підтримку українських надрокористувачів 🔸 Нарешті стала загальнодоступною Карта спеціальних дозволів на користування надрами 🔸 15

Читати далі

Світ продовжує змінюватися: чи встигаємо ми за ним?

Переорієнтація світової економіки на безвуглецеве виробництво набирає обертів, викликаючи різкі зміни у нафтогазовій і вугільній галузях: кількість нафтогазових свердловин зменшується

Читати далі