УРП, аукціони та спецдозволи: що об’єднує ці поняття

У середині січня в Міністерстві енергетики відбулася зустріч високопосадовців, під час якої був підписаний документ, за яким Варвинська ділянка з родовищем вуглеводнів перейшла в руки «Юкрейніан Енерджі Л.Л.С.» (Ukrainian Energy L.L.C.).  І стала 8 за рахунком ділянкою за останній місяць, яка була розподілена в такий спосіб. Юридична назва такого способу «Угода про розподіл продукції». Що це за процедура? Які умови та критерії вона за собою несе? А також, як в Україні отримують дозволи на видобуток корисних копалин? Яка різниця між УРП та спецдозволами, які продаються на електронних торгах? Та найцікавіше – як і на видобуток яких корисних копалин в Україні можна отримати дозвіл без участі в аукціоні?  

 УРП – що це таке і як вона працює?  

Угода про розподіл продукції (УРП) – документ, за яким держава залишає за інвестором право на пошук, розвідку та видобування корисних копалин на певній території. У обмін на такі преференції сама держава отримує частку від видобутої продукції. Тобто, виступає в такій угоді повноцінним партнером інвестиційного проєкту.

Інвестором може бути, як громадянин України, так і іноземець, або об’єднання юридичних осіб, створене в Україні чи за її межами, що має (мають) відповідні фінансово-економічні та технічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами та визначений переможцем (переможцями) конкурсу.

Відносини, пов’язані з укладанням та виконанням угод про розподіл продукції, регулюються рядом законодавчих актів, основним з яких є Закон України “Про угоди про розподіл продукції” від 14 вересня 1999 року (https://cutt.ly/IjDCKyt).

Об’єктом УРП, відповідно до цього Закону, можуть бути ділянки надр, тобто родовища або частини родовищ корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення (https://cutt.ly/Hj0FJcn), які обмежуються у просторі відповідними координатами, а на глибину – визначеною глибиною розробки. Дія Закону також поширюється на ділянки надр, розташовані у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України.

Вважається, що саме така форма державно-приватного партнерства може надати іноземному інвестору найвищий із наявних в Україні ступенів захисту інвестицій. Адже в таких угодах інвестори отримують ряд значних бонусів від держави, яка забезпечує надання в установленому порядку пакету дозвільних документів, для отримання яких зазвичай витрачається від 6 місяців до 2-3-х років. А саме:

– спеціальних дозволів на користування надрами;

– актів про надання гірничого відводу;

– документів, що засвідчують право користування землею;

– інших дозволів, документів дозвільного характеру, ліцензій, пов’язаних із користуванням надрами, виконанням робіт, будівництвом споруд, передбачених угодою про розподіл продукції.

Крім того, відповідно до статті 355 Податкового кодексу України до угод про розподіл продукції застосовується спеціальний режим оподаткування, за яким протягом строку дії УПР і в межах діяльності, пов’язаної з виконанням такої угоди, стягнення з інвестора загальнодержавних та місцевих податків та зборів, передбачених Кодексом, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди (https://cutt.ly/Bj0JXxM). Залишаються лише податок на додану вартість, на прибуток підприємств та рентна плата за надра. Крім того, якщо на момент укладення угоди діяли одні правила, а після укладення УРП такі норми були змінені не на користь інвестора (наприклад, була значно збільшена рентна плата) – то нові правила не застосовуються до такого інвестора.

Хоча з цього правила є певні винятки, які стосуються національної безпеки, охорони навколишнього середовища, проте Закон про УРП передбачає норму щодо стабільності законодавства.

Основною ж відмінністю УРП , і тут увага, є все ж таки отримання спеціального дозволу на користування надрами без аукціону. Адже в Україні практика надання спеціальних дозволів на користування надрами через аукціон шляхом проведення електронних торгів почала діяти ще з 17 жовтня 2018 року у якості експериментального проєкту (https://cutt.ly/gjFyn6x) і остаточно була затверджена постановою КМУ № 993 від 23.09.2020 року “Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами”.

Відтак, дедалі сильніше в Україні вкорінюється думка, що дозволи на користування надрами з метою видобування корисних копалин можна отримати лише через аукціон. Проте не аукціоном єдиним.

Спецдозвіл за загальними правилами

Основним законодавчим документом, який регулює надання спеціальних дозволів на користування надрами є постанова КМУ № 615 від 30 травня 2011 року “Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” (https://cutt.ly/BjFtPVX).

Для початку, розберемося з поняттям на які саме ділянки надр надаються дозволи на видобування.

Згідно з Порядком дозвіл на видобування корисних копалин, іншими словами промислову розробку родовищ надається за умови:

– якщо запаси цих родовищ затверджені в установленому порядку у Державній комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ);

– апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, отримати дозвіл одразу на видобування корисної копалини ділянки надр можна лише за умови, що запаси такої ділянки затверджені у ДКЗ України за промисловими категоріями.

Відповідно до пункту 2 постанови № 615 дозволи на користування надрами надаються Держгеонадрами двома основними шляхами: переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку. Зупинимося на тих, які стосуються дозволів на видобування корисних копалин. Дозвіл на видобування корисних копалин без аукціону можна отримати наступним чином:

Отримати спеціальний дозвіл з метою геологічного вивчення ділянки надр, яка має бути новим об’єктом надрокористування. Провести за власні кошти геологічне вивчення цієї ділянки, підрахувати та затвердити в установленому порядку в ДКЗ України запаси корисної копалини ділянки. А потім не пізніше 3-х років після проведення робіт з геологічного вивчення, подати пакет документів для отримання дозволу на видобування корисної копалини вивченої ділянки у Держгеонадра України.

Зазначимо, що при цьому дозвіл на геологічне вивчення корисних копалин загальнодержавного значення надається через аукціон.

  •                 За умови одноразового розширення меж вже існуючого родовища, яке розробляється, але не більше ніж на 50% від раніше наданої площі у користування і раніше затверджених запасів, якщо суміжна ділянка, на яку планується розширення – вільна.
  •                 На видобування корисних копалин місцевого значення, за умови, що запаси ділянки надр, на яку отримується дозвіл затверджені. Або провести геологічне вивчення нової ділянки надр, затвердити запаси у ДКЗ України та звернутися до Держгеонадр України не пізніше трьох років від дати їх затвердження для отримання дозволу на видобування.

При цьому, дозвіл на геологічне вивчення корисних копалин місцевого значення отримується без аукціону, за умови відсутності заявників на одну й ту ж саму ділянку надр.

  •                 На підставі вище описаних угод про розподіл продукції.
  •                 На підставі геологічного вивчення, дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням наступних корисних копалин:

– підземних вод для всіх потреб, крім фасування, якщо обсяг водозабору не перевищує 300 куб. м на добу;

– лікувальних ресурсів (гідротермальних вод, грязей, солей) при використанні їх лікувально-профілактичними та санаторно-курортними закладами виключно для лікувальних цілей;

– корисних копалин загальнодержавного значення у зонах відчуження;

– нафти і газу (промислова розробка родовищ) на континентальному шельфі та виключної (морської) економічної зони акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Сьогодні значна кількість запитів на отримання спеціальних дозволів на користування надрами в Україні стосується корисних копалин місцевого значення, до яких згідно Переліку (https://cutt.ly/aj076mx) відносять, у якості:

– сировини для хімічних меліорантів ґрунтів: вапняк, гажу, гіпс та сапропель;

– сировини для будівельного вапна і гіпсу: гіпс, вапняк, крейду;

– сировини піщано-гравійної: пісок будівельний;

– сировини цегельно-черепичної: суглинки та супіски.

Вся вище зазначена сировина, особливо будівельна, має попит. Разом з тим велика кількість будівельної сировини, яка використовується у цивільному і інженерному будівництві, являється корисними копалинами загальнодержавного значення. Це вапно, гіпс, глина для цементів, і будівельний камінь, щебінь, гравій для доріг, потреба у яких весь час зростає. А отримання дозволу на видобування яких через аукціон, відлякує потенційних надрокористувачів. Адже часто така сировина потрібна фермерам, підприємствам з незначними переробними потужностями, регіональним та місцевим автодорам… Тобто тим, хто формує регіональне виробництво і інфраструктуру.

Між тим надходження рентної плати за користування корисними копалинами місцевого значення складають основні надходження, які спрямовуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням ділянки надр. На противагу, відповідно до чинного законодавства України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать 75 % рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, яких наразі 100.

При цьому видобуток цих корисних копалин шкідливо впливає на навколишнє середовище саме тих територій, на яких вони розробляються. Таким чином органи місцевого самоврядування на території, яких іде розробка залишаються з великою кількістю проблем та обмеженими можливостями для їх вирішення.

Розширення переліку корисних копалин місцевого значення, шляхом перенесення деяких видів корисних копалин загальнодержавного значення на місцевий рівень, дозволило б розширити фінансові можливості за рахунок надходження коштів від рентної плати, тим самим підвищити соціальний і економічний розвиток місцевих територіальних громад, здійснити невідкладний капітальний та поточний ремонт зруйнованих доріг місцевого значення, покращити водозабезпечення населених пунктів, забезпечити екологічну безпеку територій.

Марина Малова, спеціально для НАДПУ.

 

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

Приватна тяга та залізорудні хаби: світовий логістичний досвід як приклад для українських надрокористувачів і влади

Кілька років тому проєкт Міністерства інфраструктури України з впровадження приватної локомотивної тяги викликав справжню ейфорію серед усіх учасників ринку: від

Читати далі