Викрадені надра. Частина 2: окупований Донбас

Шість років війни і окупації частини Донецької і Луганської областей, шість років розрухи, шість років на Сході нашої держави, руйнується інфраструктура, ліквідовуються підприємства, затоплюються шахти, надра країни безконтрольно розграбовуються…

Коли мова заходить про корисні копалини Донбасу, одразу спадає на думку кам’яне вугілля. Так, Донбас передусім вугільний край. Проте не тільки. На території Донецької і Луганської областей є газ, нафта, сірка, кам’яна сіль, родовища будівельних матеріалів, підземних вод і навіть золото.

Родовища яких корисних копалин залишились там за межею розмежування? Що відбувається на вугледобувних підприємствах окупованого Сходу? Як Росія грабує українські надра? Та чому вугільна галузь окупованого Донбасу опинилась на межі катастрофи?

Вугілля. Улітку 2020 року The Washington Post повідомляв, що понад 3,5 млн тонн антрацитового вугілля було вивезено до Росії з тимчасово окупованих територій Донбасу за останні три роки російської агресії. А за даними моніторингу “Східної правозахисної групи” ця цифра складає аж 68 млн тонн на суму близько 5 млрд. за 6 років окупації!!! Це значні обсяги енергетичного вугілля, яке спочатку незаконно видобувається, вивозиться до Росії, а далі під виглядом російського експортується до нашої ж держави, Туреччини, Словаччини, Молдови і до недавнього часу, навіть до Польщі. Неважко здогадатись, що вилучені кошти ідуть на підтримку існування незаконних “республік”, а відповідно і на продовження воєнних дій у них.

Схема вивезення українського вугілля із ТОТ до Російської Федерації

Джерело: www.vpg.net.ua

Взагалі на тимчасово окупованій території Донбасу (частина Донецької та Луганської областей) залишилось 50% від загального видобутку вугілля в Україні і 100% видобутку антрациту. В Україні на сьогодні працює 12 ТЕС, з них 5 використовують антрацит: Луганська, Криворізька, Трипільська, Зміївська і Слов’янська. Інші оперативно були переведені на роботу з використанням газового вугілля, яке видобувається на шахтах Західного Донбасу та мазут.

Втрата нашою державою контролю над власними потужностями з видобутку антрацитового вугілля призвела до необхідності його експорту. Тож до збитків України слід також віднести валютні витрати на імпорт вугілля з метою покриття його дефіциту для теплової генерації. Зазначимо, що за даними Державної митної служби у період з 2016 по 2020 роки Україна імпортувала вугілля на суму в 11,73 млрд. доларів США. При цьому імпорт російського вугілля складав у середньому від 50 до 52% від загального імпорту. Судячи з вище сказаного, цілком імовірно, що ми купуємо в Росії власне ж вугілля з окупованого Донбасу, але вже за валюту, тим самим опосередковано “допомагаємо” фінансово підживлювати існування незаконних ДНР і ЛНР.

Динаміка витрат на імпорт вугілля в Україну за 2016-2020 роки

Проте не лише видобуток вугілля являється способом збагачення незаконних воєнних формувань та уряду квазіреспублік. Значну частину коштів приносить розкрадання “на метал” вугледобувних підприємств.

Скільки шахт втратила Україна? Загалом, за даними Міненерговугілля, на окупованих територіях станом на кінець 2019 року знаходиться 85 шахт усіх форм власності, що становить 57% від їх загальної кількості в Україні. З них на 60 шахтах видобувалося енергетичне вугілля, у тому числі майже весь антрацит. Сім шахт було зруйновано під час бойових дій і не підлягають відновленню.

Хоча “Східна правозахисна група” у своєму аналітичному звіті “Вугілля ціною життя”, 2020 рік наводить значно вищі цифри. Виходячи з досліджень аналітиків групи на тимчасово-окупованих територіях (ТОТ) повністю припинили роботу чотири державних підприємства: ДП “Донбасантрацит”, ДП “Орджонікідзевугілля”, ДП “Артемвугілля”, ДП “Первомайськвугілля”, що об’єднували 19 вугільних шахт. Загалом зупиненими, зруйнованими, ліквідованими чи затопленими являються 27 гірничодобувних підприємств. Видобуток ведеться лише на відносно молодих шахтах і на тих, де є підготовлені до розробки лави (нові вугільні ділянки).

При закритті шахт розграбовувалось і вивозилося шахтне обладнання, яке реалізовувалось за ціною металобрухту або продавалося як металобрухт. За різними оцінками втрати унаслідок демонтажу та вивезення обладнання з українських вугледобувних складають 1 млрд. грн (у цінах на початок 2014 року).

Проте матеріальні втрати – це лише один бік медалі. Інший – це людські життя. І мова тут не про загиблих на війні, а про тих, хто втратив життя під землею.

Вугілля ціною життя. Виходячи з досліджень тієї ж “Східної правозахисної групи” на діючих вугледобувних підприємствах тимчасово окупованих територій нехтуються правила безпеки і охорони праці, не вкладаються гроші у модернізацію виробництва, відсутні соціальні гарантії. Підтвердженням тому слугують постійні шахтарські страйки і прогресивно зростаюча кількість випадків травматизму і смертності на виробництві.

Так, загальна кількість травмованих на вугільних шахтах ТОТ за період з 2015 по 2019 роки становила 2539 чоловік, при цьому показник смертності склав 236 чоловік. А це означає, що середньому на шахтах окупованої частини Донецької та Луганської областей кожного дня отримує травму 1 людина.

Джерело: www.vpg.net.ua

Однак, ціна окупації Донбасу може бути набагато більшою – зруйнована екосистема, заражені землі, непридатні для пиття і зрошування підземні води…

Екологічні загрози тимчасово окупованих територій. Сьогодні на ТОТ затоплюється понад 80% шахт. При цьому шахтні води, що посуті являють собою “коктейль” із солей важких металів, нафтопродуктів, хімічних елементів, підіймаються на поверхню і починають перетікати в малі річки, підтоплювати міста та потрапляти в р. Сіверський Донець та інші річки регіону, загрожуючи забрудненням Азовському морю.

Масштабну екологічну загрозу становить становить підтоплення тих шахт на Донбасі, які використовувались у якості сховища відходів. Це, насамперед, шахти “Олександр-Захід”, “Вуглегірська” та імені Калініна в Горлівці Донецької області. А також шахти “Юнком”, що знаходиться біля м. Харцизьк, у виробках якої зберігається капсула з радіоактивними відходами. У квітні 2018 р. на шахті були зупинені роботи з відкачки шахтної води. У результаті під водою опинилися третина підземних виробок і затоплення радіоактивної капсули стає дедалі ближчим. Можливі наслідки такої катастрофи навіть уявити страшно.

За підрахунками експертів програми ООН із навколишнього середовища, лише за 2018 рік на Донбасі було зруйновано екосистеми на 500 тис. га земель, у тому числі 18 природних заповідних територій. Постраждало близько 150 тис. га лісів.

Як бачимо вугільна промисловість Донбасу це не лише видобуток “чорного” золота – це ціла мережа виробничих, економічних, соціальних та екологічних зв’язків. Проте сам Донбас – це не лише вугілля. У надрах Донбасу і Луганської області міститься цілий ряд корисних копалин як місцевого так і загальнодержавного значення. Які з них опинилися у надрах ТОТ?

Окуповані надра Донбасу. Окрім вугілля, до окупації Донеччина значну частину потреб України потреб вітчизняної промисловості у флюсовій і вогнетривкій сировині. Зараз майже всі флюсові вапняки і доломіти Донбасу знаходяться на тимчасово окупованих територіях – Каракубське, Стильське, Родниківське, Оленівське і Північно-Шевченківське родовища. При цьому щорічні потреби України у даній сировині оцінюються у 20-25 млн. тон на рік.

За межею розмежування залишилось одне з двох відомих в Україні родовищ флюориту – Покровсько-Киряєвське, загальні запаси якого оцінюються у 25 млн. т. Флюорит вважається стратегічною сировиною, яка використовується у хімічній, чорній і кольоровій металургії, феросплавному та ливарному виробництвах.

Північно-Західна частина Донбасу являється основним районом розвитку родовищ вогнетривких глин. Тут відомо 21 родовище даної сировини, над половиною з яких Україна втратила контроль.

Крім того, на території окупованих частин Донецької та Луганської областей налічуються десятки родовищ будівельної сировини: будівельного каменю, щебню, піску, суглинків і глин, вапняків для цементної промисловості, родовищ крейди.

У тимчасово окупованій частині Луганської області опинилося одне із облікованих Державним балансом запасів корисних копалин родовище золота – Бобриківське. До речі, на родовище виданий діючий спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки. Дозвіл виданий ТОВ “Донецький Кряж”. Сьогодні, достеменно не відомо, що саме відбувається на території родовища.

Окрім дефіцитного антрацитового вугілля, на ТОТ залишились і величезні метанові перспективи вугільних родовищ, і декілька родовищ газу і газового конденсату у Луганській області, потенціал яких оцінюється у 50 млн. м3  видобутку на рік.

Як бачимо ресурсний потенціал ТОТ значний. Проте, що насправді відбувається з українськими надрами сьогодні невідомо. Ще у 2017 році Державною службою геології та надр України була зупинена дія 69 спеціальних дозволів на користування надрами, серед яких дозволи на родовища питних і технічних підземних вод, вугілля, газового конденсату, будівельних матеріалів. У сою чергу незаконним урядом окупованих частин Донецької і Луганської областей створені управлінські структури накшталт “Главного управления геологии и геоэкологии Донецкой республики”, яке самовільно взяло на себе функції Державної служби геології та надр України та видає “ліцензії” на українські родовища. Така ситуація порушує всі норми міжнародного права і посилює темпи розкрадання українських надр, завдаючи масштабних збитків нашій державі.

Питання чи будуть вони колись відшкодовані, а виробничі активи повернуті справжнім власникам і державі? Залишається відкритим. Як і залишається без відповіді питання про небезпеку екологічної катастрофи в регіоні, яка несе загрозу значній частині Півдня і Сходу України, акваторії Азовського і Чорного морів. І про долі людей, що залишились там, за межею розмежування.

Марина Малова, спеціально для НАДПУ

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

ДАЙДЖЕСТ НОВИН ПРО НАДРА

Майбутнє людства та його подальше існування неодмінно пов’язано з ресурсами: водою, джерелами енергії, корисними копалинами. А їх раціональне використання, екологічність

Читати далі