Золоті надра: які перспективи видобутку золота в Україні?

Нещодавно Держгеонадра України разом з UkraineInvest презентували інвестиційні пропозиції об’єктів надрокористування з покладами “мінералів майбутнього” – стратегічних і критичних корисних копалин. І золото – одне із них.  До атласу включено 3 ділянки золота, доступних до придбання на електронних торгах та наводиться карта золоторудних об’єктів України: заліцензованих, підготовлених до електронних торгів, потенційних до виставлення на аукціон.

Чи здатні відомі об’єкти золота стати сировинною базою для власної золоторудної промисловості нашої держави і привабити в Україну закордонні інвестиції? Про залізорудні перспективи України та про те, чи зможемо ми зайняти своє місце серед золотодобувних країн світу – в аналітичному матеріалі експертів НАДПУ. 

Джерело: diamant.ua

 

Де і скільки в Україні золота?

На сьогоднішній день Державним балансом запасів корисних копалин України обліковуються запаси золота на шести родовищах: Мужіївське, Сауляк у Закарпатській області, Бобриківське у Луганській області, Сергіївське, Балка Золота у Дніпропетровській області та Клинцівське у Кіровоградській області. Крім того, є десятки родовищ і рудопроявів золота різного ступеня вивченості, з якими можна пов’язувати перспективи промислового освоєння. При тому, що інформація про кількість запасів становить державну таємницю, експерти оцінюють золоторудний потенціал України у 3 тисячі тонн. Для порівняння: за даними Геологічної служби США у Світі залишилось 50 тис. тонн золота. Тобто в нашій державі зосереджено близько 6% від усіх світових запасів! Це неабиякі резерви металу, який у всі часи вважався однією з найпривабливіших інвестицій та навіть засобом впливу на економіку окремо взятих країн і світу в цілому. Проте увесь цей потенціал до цих пір залишається не залученим у розробку. Чому? Спробуємо розібратись.

Золорудна епопея довжиною у півстоліття 

Масштабне геологічне вивчення золотоносності території України розпочалося ще за радянських часів у 80-х роках минулого сторіччя. За короткий час було встановлено, що Україна має досить потужний ресурсний золоторудний потенціал. Були виділені основні золотоносні провінції: Український щит, Донбас та Закарпаття. Протягом декількох років виявлено й активно досліджено такі об’єкти, що отримали статус родовища – Майське в Миколаївській області, Клинцівське та Юріївське поблизу м. Кіровоград (нині Кропивницький), Сергіївське, Балка Золота й Балка Широка в Дніпропетровській області, Сурозьке в Запорізькій області. На цих об’єктах було попередньо оцінено масштаби золотого зруденіння та якість руд. Почалося проектування підземної розвідки родовищ, а на родовищах Майське й Балка Широка навіть розпочали будівництво розвідувальних шахт.

Далі були перші роки незалежності і спроби попри значні фінансові труднощі запустити власний видобуток золота. У серпні 1995 р. з’явилася державна акціонерна компанія (ДАК) “Укрзолото”, якій передали для вивчення й розробки п’ять родовищ Українського щита: Майське, Клинцівське, Сергіївське, Балка Золота й Балка Широка. За 14 місяців свого існування компанія спільно з канадськими фахівцями встигла лише підтвердити головні параметри перспективних родовищ і вмісти золота в рудах та створити попередню базу даних щодо цих родовищ.

Карта золотоносності України

Джерело: Український державний геологорозвідувальний інститут

У 1996 році була прийнята державна програма “Золото України”, згідно якої держава до 2005 року щорічно мала отримувати близько 600 кг золота. Однак ці плани так і не були втілені в життя. У березні 1998 року створено нову Державну закриту акціонерну компанію (ДЗАК) “Українські поліметали”, в яку автоматично перейшли всі найбільші родовища золота. Підприємство проіснувало до 2011 року та нажаль, з нульовим фінансуванням жодне з родовищ у геологічну розвідку так і не потрапило.

Справедливості заради, варто зазначити, що держава не полишала намагань розвинути свою золотодобувну галузь. І вже у 2012 році на базі державного регіонального геологічного підприємства “Північукргеологія” створили державне підприємство (ДП) “Українська геологічна компанія”. Воно підпорядковувалось Національному банкові України, який уже 2014 року планував отримати зливки з дорогоцінного металу власного видобутку та згодом налагодити видобуток золота на рівні декількох тонн на рік. Проте плани знову провалилися.

Справа в тому, що абсолютну більшість українських родовищ через їх гірничо-геологічні умови залягання можна розробляти лише підземним способом. Усі родовища в межах Українського щита перекриті врожайними чорноземами й доволі потужним (від 30 до 100 м) чохлом осадових порід. Відповідно їх освоєння підземним способом є довгою й дуже недешевою справою, яка не приносить швидких дивідендів. Систему відкритої розробки можливо застосовувати лише до об’єктів Нагольного кряжу, які майже виходять на денну поверхню. Частково з поверхні може бути відпрацьовано Сурозьке родовище. Для родовищ Закарпаття прийнятним є штольневий метод розробки.

Іншою вагомою особливістю є недостатня вивченість золоторудних об’єктів. Розвіданими тобто такими, які вивчено з повнотою, достатньою для складання проектів будівництва гірничодобувних підприємств і об’єктів з переробки мінеральної сировини, можна вважати Мужіївське та Берегівське родовища, родовище Сауляк, Сергіївське і Бобриківське, а також Клинцівське. На сьогоднішній день спеціальні дозволи на видобування надані по п’яти родовищах: Мужіївське, Сергіївське, Сауляк, Бобриківське та Клинцівське (ділянки Центральна і Губівська). При цьому розробляється лише Мужіївське родовище на Закарпатті. Інші відомі золоторудні об’єкти України – Балка Золота, Балка Широка, Юріївське, Майське, Сурозьке хоча й вважаються родовищами, але, по суті, є золотопроявами, оскільки не отримали геолого-економічної оцінки.

Крім того, більшість названих родовищ, навіть тих, на які надані спецдозволи на користування надрами, не оцінені за міжнародними стандартами оцінки і класифікації ресурсів і запасів корисних копалин.

Погляд у майбутнє видобутку золота 

Україна має високі перспективи для створення власної золотодобувної промисловості. Виявлено чимало золоторудних об’єктів, які отримали позитивну оцінку, й можуть бути залучені до промислової розробки.

Проте, судячи з історії вивчення золотоносності нашої держави, без залучення інвестицій розвиток цієї галузі не можливий. А визначна роль Держави має полягати у проведенні комплексних програм і регіональних досліджень з геологічного вивчення, виділення перспективних площ і об’єктів та оцінці їхнього потенціалу, координації геологічних досліджень, що проводять як державні, так і приватні підприємства, створенні сприятливого інвестиційного клімату, справедливих умов надрокористування та прозорого доступу до надр.

І можливо в умовах, коли найбільші родовища світу поступово виснажуються, Україна зможе розвинути власний золотодобувний потенціал, поповнити власний “золотий” запас та виступати в новому амплуа – золотодобувної країни.

 

Марина Малова, спеціально для НАДПУ.

 

 

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на linkedin
LinkedIn

Схожі записи

ДАЙДЖЕСТ НОВИН ПРО НАДРА

Перехід від традиційної вуглеводневої енергетики до “зеленої” починається і закінчується металом. Можна сперечатися як про темпи, так і про масштаби

Читати далі